Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2010 13 Зліва: голова Стрийського Осередку СУ Зеновія Ханас, голова 17 - го Відділу СУА Лідія Гаврилів, Героїня світу Ірина Сеник, Юрій Гаврилів. Весна і початок літа 2009 р. в Західній Україні видалися вельми прохолодними, лиш зрідка тішачи людей сонячними теплими днями. Після спекотної і завжди сонячної Флориди довелося одягати светри та плащі. Прибула я до Стрия, що на Львівщині у передгір ’ ї Карпат, у другій половині травня і відразу поринула у родинні та приватні справи. То ж Ірину Сеник у Бориславі відвідала аж у Зелену суботу, напередодні уродин поетеси – 6 червня. Товариство мені склали голова Стрий - ського осередку СУ Зеновія Хамас та мій чоло - вік Юрій. Дорога до Дрогобича мені була добре знайома, але в Бориславі я бувала тільки де - кілька разів. То ж, коли чоловік звернув на якусь дорогу, я засумнівалася, чи вона нас приведе до Борислава, не було жодн их дороговказів, а сама дорога була в жахливому стані. Стало зрозуміло, що Борислав переживає не найкращі часи і мабуть є відпрацьованим реґіоном з вичерпа - ними ресурсами нафти і інших копалин. Нече - пурним виявилося і саме місто. Пошуки тривали недовго і о сь ми вже перед будинком, де є помеш кання Ірини Сеник. Це досить велична будівля, збудована ще за Австро - Угорщини для адміністрації чи то нафтових, чи соляних ко - палень. Двері відчинив нам братанок пані Ірини Орест. Високий симпатичний чоловік, дуже подіб ний до своєї тети. Пані Ірина лежала на одному з двох ліжок, повернена до вікна. Пан Орест допоміг їй сісти і ми привіталися. Мусіли говорити голосно і нахилятися ближче до вуха, бо п. Ірина погано чула і бачила. Так, це була та сама Ірина Сеник, знана мно ю в 90 - х роках, хоч дуже постаріла і зболена. Не можна було вловити блиску її погляду – очі майже зовсім затягнені більмом. Зате її мова залишилась такою ж енергійною і живою, як була колись. А пам ’ ять – це просто диво! Коли я відрекомендувалась і сказала, що приїхала з Маямі, то вона відразу пригадала, що її відві - дувала Неля і передала їй гроші. До речі, зау - важила, що наш відділ є першим, хто їй надав таку вагому допомогу. На мої запитання п. Ірина відповідала чітко, згадуючи безліч імен, прізвищ та поді й. Не прохопилося жодне слово нарікань чи жалю за своє пошматоване життя, тільки час від часу відпускала саркастичні шпильки і жарти на адресу колишньої комуністичної влади та енкаведистів. Говорила, що має добрий догляд в особі братового сина і його дружи ни, відчуває те родинне тепло, якого була позбавлена вже у вісімнадцять років життя. Гріли її серце спогади про закордонні подорожі і численні зустрічі з цікавими відомими людьми. Ці зустрічі і по - дорожі були винагородою для неї за десятки літ страждань і принижень по тюрмах і засланнях. У своїй розмові не вважала себе старою
Page load link
Go to Top