Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2010 Записувала свою поетичну творчість на важко здобутих і пильно хованих клаптиках паперу, які одначе не раз потрапляли в руки «ментів» і були знищені, а їх авторка – покарана. Висловлювала свої мрії в мініятюрних вишивках на окрайках здобутого з трудом полотна: витон - чені стилізації українських церков, знамен, іко - нок, цілі вишиті цитати із наших Пророків. Дозволено їй два листи на рік... Та писа - ти не було куди. Всі найближчі були ув ’ язнені, батько помер в тюрмі. Самітність була такою глибокою, щ о на свої іменини могла привітати... сама себе віршем «Тобі, Ірино!» Вийшла з табору з другою клясою інва - лідності на заслання в сибірський Анджеро - Судженськ Кемеровської обл. Та сама неволя, хіба що без колючих дротів. І ... щастя в нещасті – тут каралис я, заслані сюди, мати, сестра Лео - ніда та малолітній брат Роман. Спільне нещастя, поділене горе... Та вже невдовзі поховала Ірина в чужій землі і матір, і сестру. Витерпіла операцію хребта. Закінчила заочно з відзнакою курси мед - сестер. Відтерпівши до кінц я свій засуд, повер - нулася в 1968 р. до Івано - Франківська. Львів був недосяжний для «репресованої». Працювала недовгий час в туберкульозній лічниці. Це був час світанку д и сидентського руху. Познайо - милася з Вячеславом Чорноволом, Валентином Морозом, допома гала у поширенні «Самви - даву», незважаючи на «недремне око» КГБ. Заарештували знову у 1972 - му році. Засуд був на 5 років табору та 5 років заслання. Шостий рік їй уже в таборі додав суддя за прочитаний привселюдно єдиний її вірш ро - сійською мовою з осуджен ням совєтського режиму. Засуд відбувала у Мордовії в гореслав - ному таборі номер 385. Там були крім старшої вже Катрусі Зарицької - Сороки, молодші, але того ж розкутого духу: Ірина Калинець, Ніна Караванська, Надійка Світлична, Оксана Попо - вич, Степанія Шаба тура. Разом гарували, тужи - ли, співали українські пісні, завжди під небез - пекою врочисто відзначали церковні свята, національні річниці. І творили живу легенду для нескорених майбутніх. Першою у всіх задумах була Ірина. Весела, дотепна, рухлива. Як міцно б ула здружена ця група засуджених жінок, можна судити по такому випадку: Степанія Шабатура, що перед тим була переведена в Казахстан, зверталася до уряду з проханням дозволити Ірині Сеник відбувати заслання з нею разом, щоб взяти хвору й непрацездатну това - ришку недолі під свою опіку і на своє повне утримання. Ще будучи на другому засланні, Ірина в 1979 році зголосилася в члени «Української Гельсінської Групи», напівлегальної, але пізніше жорстоко караної групи оборони прав людини під проводом Миколи Руденка . Туди вступали і нескорені в ’ язні: Юрій Шухевич, Василь Стус, Данило Шумук, Надія Світлична та інші. В 1977 р. появилася в діяспорі і перша книжка віршів, вишивок та документів наших ув ’ язнених жінок «Нездоланний Дух» українською мовою з англій ськими пер екладами для міжнародної інформації завдяки старанням невтомного реч - ника нашого д и сидентства у вільному світі – Осипа Зінкевича. У той же час шкільна подруга Ірини, Наталка Даниленко видала в Америці книжку її творчости ,,Сувій полотна ” . Книжка розійшлася по діяспорі так швидко, що навіть рецензенти з трудом її дістали. Після повного терміну другого заслання, разом 34 роки неволі, Ірина повернулася у 1983 році в Україну. Поселилася хоч недалеко Львова, (все ще забороненого ,,рецидивістці ” !) у Борис - лаві. Нарешті змогла зажити життям, достойним людини. Та заслужений відпочинок після таких важких переживань розуміла вона по - своєму: їздила невтомно по школах, жіночих това - риствах, заводах, з ’ їздах, конференціях, по Укра - їні та поселеннях в інших країнах, вклю чно із Заморям. Ширила нарешті в повний голос свою й нашу вистраждану в довгій мовчанці правду. Передавала її щедро молодшим поколінням. Тоді врешті появилися друком перші збірки її віршів (,,Заґратована юність ” , ,,Сив ’ язь слів, дротів і ґрат ” та ще ,,Казк а Бабусі Ірини для внука ” , ,,Метелики спогадів ” ). Її ім ’ я згадували у жіночих виданнях ,,Ми в історії ” , ,,Українка в історії ” , створили про неї документальний фільм. А відділ Ліґи Українських Католицьких Жінок Канади про парохії св. Дмитрія у Торонто видав ,,Білу айстру любови ” , розкішний альбом її віршів, віртуозних взорів та моделів засто - сування української вишивки у модерному одязі. Діждалася Ірина хоч тепер родинного щастя, одружившись у 1983 році із щирим однодумцем, теж колишнім політв ’ язнем Васи - лем Дейком. Та й це тривало недовго, після довгої важкої недуги відійшов у Вічність улюб - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
