Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2010 Наша обкладинка Аня Рейнарович - Борисенко брала лекції малярс тва у професора М. Кузьми. Крім того, вчилася малярства в Art Student’s League. Одер - жала Bachelor Degree з Pratt Institute і Master Degree з Queens College в Art Education. Мис - тецький стиль малярки – це імпресіонізм. Любить малювати безпосередньо з приро ди, віддзеркалити момент і настрій в драматичних формах та різноманітних багатих кольорах. Працювала викладачем в High School of Art and Design в Ню Йорку. Мисткиня брала участь в багатьох мистецьких виставках в Українському Інституті Америки в Ню Йорку. Our Cover Artist Anya Reynarowycz - Borysenko began studying art under the instruction of Professor M. Kuzma and at the Art Student’s League. She later earned a Bachelor of Fine Arts from the Pratt Institute and a Master’s in Art Education from Queens Colle ge. The artist specializes in impres - sionism and favors dramatic forms and rich colors that capture a moment in time as well as mood. Her work has been featured in many exhibits, including exhibits hosted at the Ukrainian Institute of America in New York C ity. She has taught art at the Mary Louis Academy and at the High School of Art and Design in NYC. Anya is a member of Branch 56 in North Port, Florida. Українські Ромео і Джульєтта В той день важко було пройти по невеликій львівській вулиці Аврора, бічній Янівської... Тут розмістився військовий комісаріят і сьогодні покликано до військової служби молодих хлопців. З кожним новобранцем приїздила родина, знайомі, щоб попрощатися на дорогу. Служба тривала три роки. Гамірно було на цій вулиці розставання. О дні сміялися, інші плакали, але більшість майже хиталася на ногах. В повітрі висіла тривога про невідому в майбутньому долю новобранців. Офіцери з серйозними, а то й непривітними лицями пильнували порядок перед дверима будинку. Викликаний новобранець заход ив у приміщення і вже більше з нього не появлявся. Кожного пригнічувало незнання, де буде проходити служба. За дві тисячі кілометрів, чи може трохи ближче, а може на території України? Сумнівно, бо з Галичини посилали хлопців звичайно на Далекий Схід. Спос терігаючи це море людей, вираз їхніх облич, що віддзеркалював внутрішній стан душі, видно було перемінність їхніх почувань. Однак тільки на одній парі надовше зупинявся зір кожного, хоч багато дівчат прощало своїх хлопців, бо ці молодята не обнімалися, як всі інші. Вони стояли напроти себе непорушно, дивлячись один одному у вічі з виразом такої безнадійности, такого болю, від якого по щоках спливали сльози, що й самому хотілося заплакати. Дівчина була дуже молоденька, може яких 15 - 16 років, щупленька, з ясн им волоссям і блідим личком. Хлопець, 18 - річний, трохи подібний поставою до неї. Свої долоні тримав біля її лиця, не доторкаючись до нього, з такою ніжністю, немов боявся, що вона може розпливтись в просторі під дотиком його рук. В тім його русі, його пост аві, у виразі лиця не можна було не відчути цієї ніжности, любови, аж до обожнування. Яка ж була б прекрасна скульптура, якби скульптор міг був в цей час бачити цю пару українських Ромео і Джульєтту! Розлука для них рівнялася смерті. Хоча бувало по - різном у: деякі хлопці після служби залишалися в чужому краю і там женилися, забували свою рідну мову, писали листи якоюсь мішаниною, що не можна було зрозуміти, а повер нувшись, старалися говорити на “ государствєнном язике”. Повернувся і згаданий Ромео після служби на Далекому Сході, де служив в ракетних військах з атомними боєголовками. Він ані не оженився на чужині, ані не зрадив своєї мови. Привезли його хворого, щоб він помер на руках у своєї Джульє тти. Мирослaвa Мирошниченко Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
