Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2010 9 тікати від небезпеки. Мої Родичі і я сиділи при столі зі всіма людьми. І хоча їда була дуже скромна, але та радість, що ми знову разом, і чудові, повні пози тивного думання слова Татуся підбадьорили всіх, – і ми радо заколядували й відчули, що дальше є одною родиною і маємо взятися до праці в церкві та відновити наше суспільне життя.” Авторка спогадів народилася на Гуцуль - щині, в селі Дора біля Яремчі 11 серпн я 1921 року. Все своє свідоме життя присвятила гро - мадській праці. Ще під час перебування на Лемківщині в 1940 році Ірина Ганушевська записалася до Жіночого Товариства, яке очо - лювала сенаторка Олена Кисілевська, та до громадського хору. Вона проводила про світян - ську працю в лемківських селах. Авторка згадує: ,,Татусьо тішився, що я йду його слідами і буду суспільною діячкою.” Навчаючись в той час на курсах секре - тарства у Кракові, які організував Центральний Український Комітет, Ірина вступає до Орга - ніз ації Українських Націоналістів (ОУН). Їй прийшлося виконувати обов’язки зв’язкової на Лемківщину. Під час німецької окупації. Ірина Гану - шевська почала працювати в Українському Допомоговому Комітеті в Станиславові. В той час вона знайомиться з Мироном Рус наком, працівником Українського Центрального Комі - тету Відділу Молоді, який приїжджав зі службо - вою візитою зі Львова. Хлопець захопився пристійною і серйозною панною і почав дуже наполегливо домагатися її серця. Це йому вда - лося і в 1943 році молоді люди повінчалися. В 1944 році перед приходом більшовиків шестеро дітей Ганушевських змушені були покинути рідну землю і роз’їхатися по чужих світах. Батьки та сестри Ірини не встигли виїхати на Захід, а також батько не хотів знову залишати своїх парохіян. В 195 0 році отця Ганушевського разом з дружиною і двома дочками Мартою і Оксаною як ,,ворогів народу” вивезли в Хабаровський край, де вони відбували заслання до 1956 року. Важкі випробування долі припали автор - ці ,,Споминів”. Переживши втрату 16 - місячної донеч ки Христинки в таборі переселенців у Реґенсбурзі (Німеччина), подружжя Руснаків повністю присвятило своє життя українській громаді. Переїхавши до Америки, весь вільний від щоденної праці час Мирон і Ірина Руснаки віддавали громадській праці. В Рочестері, де вони поселилися, пані Ірина відразу почала організовувати відділ Союзу Українок Америки. Так, вже на початку 1952 року був зареєстрований 47 - ий Відділ СУА ім. Лесі Українки, який начисляв 27 членок. Незадовго відділ мав вже понад 100 членок. В пізніших роках Ірина Руснак працювала на різних постах, включно з кількарічним голо - вуванням. На одній з Конвенцій СУА 47 - ий Відділ дістав нагороду, як найкращий Відділ СУА. Пані Ірина була головою Окружної Управи два роки і дев’ять років музейно - мистецькою референ ткою в Головній Управі СУА в Ню Йорку, а також членом першої Управи новоствореного Українського Музею в Ню Йорку, який був заснований Союзом Укра - їнок Америки. Праці було багато, але вона приносила пані Ірині наснагу і ентузіязм, бо за її словами: ,,Праця для громади завжди була важливою і невід’ємною частиною мойого життя.” Ірина Руснак створила в Рочестері Осе - редок Української Спадщини ,,Мозаїка” і весь час була його головою. Тиждень після відходу на пенсію п. Ірина зорганізувала крамничку від Осередку і упродовж 19 років була відпові - дальна за неї. ,,Церковна громада дуже втіша - лася, бо це було одиноке місце, щоб купити українську книжку, казочку для дітей, святочні картки і багато - багато інших потрібних товарів”, – згадує авторка ,,Споминів”. Громадс ька праця п. Ірини була пов’я - зана і зі Спілкою Української Молоді Америки (СУМА), і зі світовою жіночою організацією СФУЖО (п’ять років працювала в Управі СФУЖО як референтка народного мистецтва, і ще п’ять, як заступниця голови Контрольної Комісії). І. Р уснак брала активну участь в під - готовці і проведенні багатьох конференцій і кількох Конвенцій СУА (заступниця голови і голова президії). В 1998 році під час відзначення 150 - ліття Американського Жіночого Руху І. Руснак була членом Комітету ,,100 Героїнь”, до яких було залучено Ірину Сеник – довголітнього політичного в’язня більшовицького режиму. 120 - ий Відділ СУА в Рочестері носить ім’я Ірини Сеник. У всіх добрих справах і починаннях п. Ірину підтримував і допомагав її муж Мирон Руснак. Подружжя Руснаків в клали велику пра -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
