Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2010 9 тікати від небезпеки. Мої Родичі і я сиділи при столі зі всіма людьми. І хоча їда була дуже скромна, але та радість, що ми знову разом, і чудові, повні пози тивного думання слова Татуся підбадьорили всіх, – і ми радо заколядували й відчули, що дальше є одною родиною і маємо взятися до праці в церкві та відновити наше суспільне життя.” Авторка спогадів народилася на Гуцуль - щині, в селі Дора біля Яремчі 11 серпн я 1921 року. Все своє свідоме життя присвятила гро - мадській праці. Ще під час перебування на Лемківщині в 1940 році Ірина Ганушевська записалася до Жіночого Товариства, яке очо - лювала сенаторка Олена Кисілевська, та до громадського хору. Вона проводила про світян - ську працю в лемківських селах. Авторка згадує: ,,Татусьо тішився, що я йду його слідами і буду суспільною діячкою.” Навчаючись в той час на курсах секре - тарства у Кракові, які організував Центральний Український Комітет, Ірина вступає до Орга - ніз ації Українських Націоналістів (ОУН). Їй прийшлося виконувати обов’язки зв’язкової на Лемківщину. Під час німецької окупації. Ірина Гану - шевська почала працювати в Українському Допомоговому Комітеті в Станиславові. В той час вона знайомиться з Мироном Рус наком, працівником Українського Центрального Комі - тету Відділу Молоді, який приїжджав зі службо - вою візитою зі Львова. Хлопець захопився пристійною і серйозною панною і почав дуже наполегливо домагатися її серця. Це йому вда - лося і в 1943 році молоді люди повінчалися. В 1944 році перед приходом більшовиків шестеро дітей Ганушевських змушені були покинути рідну землю і роз’їхатися по чужих світах. Батьки та сестри Ірини не встигли виїхати на Захід, а також батько не хотів знову залишати своїх парохіян. В 195 0 році отця Ганушевського разом з дружиною і двома дочками Мартою і Оксаною як ,,ворогів народу” вивезли в Хабаровський край, де вони відбували заслання до 1956 року. Важкі випробування долі припали автор - ці ,,Споминів”. Переживши втрату 16 - місячної донеч ки Христинки в таборі переселенців у Реґенсбурзі (Німеччина), подружжя Руснаків повністю присвятило своє життя українській громаді. Переїхавши до Америки, весь вільний від щоденної праці час Мирон і Ірина Руснаки віддавали громадській праці. В Рочестері, де вони поселилися, пані Ірина відразу почала організовувати відділ Союзу Українок Америки. Так, вже на початку 1952 року був зареєстрований 47 - ий Відділ СУА ім. Лесі Українки, який начисляв 27 членок. Незадовго відділ мав вже понад 100 членок. В пізніших роках Ірина Руснак працювала на різних постах, включно з кількарічним голо - вуванням. На одній з Конвенцій СУА 47 - ий Відділ дістав нагороду, як найкращий Відділ СУА. Пані Ірина була головою Окружної Управи два роки і дев’ять років музейно - мистецькою референ ткою в Головній Управі СУА в Ню Йорку, а також членом першої Управи новоствореного Українського Музею в Ню Йорку, який був заснований Союзом Укра - їнок Америки. Праці було багато, але вона приносила пані Ірині наснагу і ентузіязм, бо за її словами: ,,Праця для громади завжди була важливою і невід’ємною частиною мойого життя.” Ірина Руснак створила в Рочестері Осе - редок Української Спадщини ,,Мозаїка” і весь час була його головою. Тиждень після відходу на пенсію п. Ірина зорганізувала крамничку від Осередку і упродовж 19 років була відпові - дальна за неї. ,,Церковна громада дуже втіша - лася, бо це було одиноке місце, щоб купити українську книжку, казочку для дітей, святочні картки і багато - багато інших потрібних товарів”, – згадує авторка ,,Споминів”. Громадс ька праця п. Ірини була пов’я - зана і зі Спілкою Української Молоді Америки (СУМА), і зі світовою жіночою організацією СФУЖО (п’ять років працювала в Управі СФУЖО як референтка народного мистецтва, і ще п’ять, як заступниця голови Контрольної Комісії). І. Р уснак брала активну участь в під - готовці і проведенні багатьох конференцій і кількох Конвенцій СУА (заступниця голови і голова президії). В 1998 році під час відзначення 150 - ліття Американського Жіночого Руху І. Руснак була членом Комітету ,,100 Героїнь”, до яких було залучено Ірину Сеник – довголітнього політичного в’язня більшовицького режиму. 120 - ий Відділ СУА в Рочестері носить ім’я Ірини Сеник. У всіх добрих справах і починаннях п. Ірину підтримував і допомагав її муж Мирон Руснак. Подружжя Руснаків в клали велику пра -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
