Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2009 ПОДОРОЖ В УКРАЇНУ Так заведено в нашій родині, що на Великодні свята всі злітаються до рідної домів - ки, щоби радість Великоднього Воскресіння і Великодню паску розділити з нашою ста рень - кою матусею. Цьогорічна поїздка в Україну була подвійно важливою для мене, оскільки мені випала честь від імени Союзу Українок Америки передати матеріяльну допомогу потерпілим від повені 2008 року та дитячому сиротинцю у м. Роздолі Львівської обл. У цьому сиротинці перебувають діти, що мають хворобу Дауна, церебральний параліч та інші фізичні вади. Це була адресна допомога, яка надійшла від однієї американської родини, для якої працює укра - їнець п. Аскольд, котрий зумів переконати цих небайдужих до лю дської долі людей і зробити такий княжий дар уже втретє. Приємно було бачити, що діти у цьому сиротинці добре доглянені, підтримується ідеальна чистота, а особливо додавало впевненості те, що кошти потрапляють у відповідальні руки – до чуйних, сердечних лю дей, що тут працюють, як дирек - тора, так і кожної няні, котрі ставляться до дітей по - батьківськи, по - материнськи. Я мала також нагоду побувати у дитя - чому будинку - сиротинці в Івано - Франківську, яким опікуються сестри Василіянки. Дітки Велик у біду принесл a повінь . мають усе необхідне, прекрасний догляд. Але навіть найкраща опіка не може замінити дитині повноцінну родину. Моє серце і досі розри ва - ється від болю, коли пригадую п ’ятилітнього хлопчика, який проводжав мене словами: ,,Я думав точ но, що ти моя мама ... ” Всі діти у сиро - тинцях виглядають своїх матерів і батьків. А от п’ятнадцятирічна Леся і дев’ятиріч - ний Олексійчик з села Середній Березів, що на Косівщині, не виглядають більше свою матусю, бо їх ледве відірвали від труни, у якій ле жала найрідніша, найдорожча їм людина. Їхня мама, 35 - річна Марія півроку тому померла, залишив - ши дітей на стареньку, спрацьовану бабусю. – Я складаю ті гроші, що їм присилають (СУА взяв під опіку цих сиріток), щоб хоч якось хату для них справити, – каже старенька жінка. Умови, в яких живуть діти, важко опи - сати: піч, долівка, шафа і стіл, – це всі їхні статки і недобудована кімната без вікон і дверей. Про газ чи воду й мови нема. Дівчинка дуже розумна, і хлопчик ніжний та ввічливий. Допо - магаючи цим дітя м, ми матимемо заплату від Бога, бо немає більшої правди на світі, як допомогти СИРОТІ. Щире спасибі за поміч в сльозах складають вам, дорогі союзянки, і всім людям доброї волі ці сироти і їхня старенька бабуся Розалія. Діти і їхня старенька бабуся . Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
