Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2009 ПОДОРОЖ В УКРАЇНУ Так заведено в нашій родині, що на Великодні свята всі злітаються до рідної домів - ки, щоби радість Великоднього Воскресіння і Великодню паску розділити з нашою ста рень - кою матусею. Цьогорічна поїздка в Україну була подвійно важливою для мене, оскільки мені випала честь від імени Союзу Українок Америки передати матеріяльну допомогу потерпілим від повені 2008 року та дитячому сиротинцю у м. Роздолі Львівської обл. У цьому сиротинці перебувають діти, що мають хворобу Дауна, церебральний параліч та інші фізичні вади. Це була адресна допомога, яка надійшла від однієї американської родини, для якої працює укра - їнець п. Аскольд, котрий зумів переконати цих небайдужих до лю дської долі людей і зробити такий княжий дар уже втретє. Приємно було бачити, що діти у цьому сиротинці добре доглянені, підтримується ідеальна чистота, а особливо додавало впевненості те, що кошти потрапляють у відповідальні руки – до чуйних, сердечних лю дей, що тут працюють, як дирек - тора, так і кожної няні, котрі ставляться до дітей по - батьківськи, по - материнськи. Я мала також нагоду побувати у дитя - чому будинку - сиротинці в Івано - Франківську, яким опікуються сестри Василіянки. Дітки Велик у біду принесл a повінь . мають усе необхідне, прекрасний догляд. Але навіть найкраща опіка не може замінити дитині повноцінну родину. Моє серце і досі розри ва - ється від болю, коли пригадую п ’ятилітнього хлопчика, який проводжав мене словами: ,,Я думав точ но, що ти моя мама ... ” Всі діти у сиро - тинцях виглядають своїх матерів і батьків. А от п’ятнадцятирічна Леся і дев’ятиріч - ний Олексійчик з села Середній Березів, що на Косівщині, не виглядають більше свою матусю, бо їх ледве відірвали від труни, у якій ле жала найрідніша, найдорожча їм людина. Їхня мама, 35 - річна Марія півроку тому померла, залишив - ши дітей на стареньку, спрацьовану бабусю. – Я складаю ті гроші, що їм присилають (СУА взяв під опіку цих сиріток), щоб хоч якось хату для них справити, – каже старенька жінка. Умови, в яких живуть діти, важко опи - сати: піч, долівка, шафа і стіл, – це всі їхні статки і недобудована кімната без вікон і дверей. Про газ чи воду й мови нема. Дівчинка дуже розумна, і хлопчик ніжний та ввічливий. Допо - магаючи цим дітя м, ми матимемо заплату від Бога, бо немає більшої правди на світі, як допомогти СИРОТІ. Щире спасибі за поміч в сльозах складають вам, дорогі союзянки, і всім людям доброї волі ці сироти і їхня старенька бабуся Розалія. Діти і їхня старенька бабуся . Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
