Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2009 11 НА ТЕМУ ВИХОВАННЯ Дорогі Читачі! Пропонуємо Вашій увазі лист однієї жінки до своєї дочки і зятя відносно навчання внука в школі українознавства. Просимо поділитися своїми поглядами відносно цієї теми на сторінках нашого журналу. Дорогі мої Діти! Почина ється новий навчальний рік і я хочу серйозно поговорити про навчання Павлуся в школі українознавства. Дуже мене здивувала Ваша позиція щодо його науки, мовляв, він не хоче ходити до укра - їнської школи. А ще Ви мотивуєте тим, що субота – це єдиний день в т ижні, коли уся родина разом. Невже Ви не розумієте, що не можете тримати все життя дитину біля себе? На все в житті приходить свій час. Павлусеві вже пішов 8 - ий рік. І чим більше він навчиться в дитинстві, тим більші шанси відкриються для нього в майбутнь ому. Наука ще нікому і ніколи не пошкодила, а навпаки, чим більше людина знає, тим ширший у неї світогляд. Мала дитина завжди хоче стати в житті тим, що бачить навколо себе. Ти, доню, хотіла бути вихователькою дитячого садочку. Тепер Павлусик хоче працюват и в ресторані , як його батько. Я працювала в одній родині, де шестирічна дівчинка ходила до першої кляси, на фі ґ урне ковзання, вчилася гри на піяніно і займалася дзюдо. І скрізь встигала, бо батьки заохочували її і допомагали. А ти, донечко, кажеш, що сам а навчиш сина читати і писати. Якщо Ти не навчила його до цього часу, хоч мала всі можливості, то тепер, коли цілі дні працюєш, тим більше не буде часу. Ніхто не знає, що чекає Павлуся в майбутньому. Я знаю людей, діти яких працюють від американських фір м у різних країнах світу (в тому числі й в Україні) лише тому, що знають мови. Павлусь має здібність до мов. Він вже усно володіє чотирма мовами, тому йому буде легко навчитися читати і писати по - українськи. І чим раніше він почне це робити, тим легше для нього. Обов ’ язком батьків є заохочувати дитину до науки, помагати їй в цьому, а не слухати дитячі капризи. Мені сподобалось, як наш сусід сказав: ,,Мій син буде ходити до польської суботньої школи ”. Він не питає, чи дитина хоче, бо знає, що наука потрібна для самої дитини. Ви маєте прекрасні умови для навчання Павлуся в школі українознавства. Сусід зголосився возити його разом зі своїми дітьми. Я готова платити за навчання. Від Вас вимагається лише пере - конати дитину (або й самих себе), що це робиться не для когось, а для нього самого. Деякі діти в українській школі дуже погано володіють розмовною українською мовою, а є й такі, що взагалі не говорять по - українськи. Але хтось з батьків зацікавлений в тому, щоб дитина вміла читати і писати по - українськи. Я вважаю, що спільними зусиллями ми допоможемо нашим дітям здобути високу освіту і забезпечити їм достойне життя. Прийде час, що вони зрозуміють нас і подякують за всі турботи. Завжди пам ’ ятаймо слова великого Кобзаря: ,,І чужому научайтесь, й свого не цур айтесь ...”. Мама і бабуся Марія . З г умором лег ш е йти по терн исті й дорозі життя Два хлопчики біля телевізора: – Уяви собі, наші предки не знали ні раді о, ні електрики, ні телевізора. Як вони могли жити? – От вони й померли!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
