Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2009 11 НА ТЕМУ ВИХОВАННЯ Дорогі Читачі! Пропонуємо Вашій увазі лист однієї жінки до своєї дочки і зятя відносно навчання внука в школі українознавства. Просимо поділитися своїми поглядами відносно цієї теми на сторінках нашого журналу. Дорогі мої Діти! Почина ється новий навчальний рік і я хочу серйозно поговорити про навчання Павлуся в школі українознавства. Дуже мене здивувала Ваша позиція щодо його науки, мовляв, він не хоче ходити до укра - їнської школи. А ще Ви мотивуєте тим, що субота – це єдиний день в т ижні, коли уся родина разом. Невже Ви не розумієте, що не можете тримати все життя дитину біля себе? На все в житті приходить свій час. Павлусеві вже пішов 8 - ий рік. І чим більше він навчиться в дитинстві, тим більші шанси відкриються для нього в майбутнь ому. Наука ще нікому і ніколи не пошкодила, а навпаки, чим більше людина знає, тим ширший у неї світогляд. Мала дитина завжди хоче стати в житті тим, що бачить навколо себе. Ти, доню, хотіла бути вихователькою дитячого садочку. Тепер Павлусик хоче працюват и в ресторані , як його батько. Я працювала в одній родині, де шестирічна дівчинка ходила до першої кляси, на фі ґ урне ковзання, вчилася гри на піяніно і займалася дзюдо. І скрізь встигала, бо батьки заохочували її і допомагали. А ти, донечко, кажеш, що сам а навчиш сина читати і писати. Якщо Ти не навчила його до цього часу, хоч мала всі можливості, то тепер, коли цілі дні працюєш, тим більше не буде часу. Ніхто не знає, що чекає Павлуся в майбутньому. Я знаю людей, діти яких працюють від американських фір м у різних країнах світу (в тому числі й в Україні) лише тому, що знають мови. Павлусь має здібність до мов. Він вже усно володіє чотирма мовами, тому йому буде легко навчитися читати і писати по - українськи. І чим раніше він почне це робити, тим легше для нього. Обов ’ язком батьків є заохочувати дитину до науки, помагати їй в цьому, а не слухати дитячі капризи. Мені сподобалось, як наш сусід сказав: ,,Мій син буде ходити до польської суботньої школи ”. Він не питає, чи дитина хоче, бо знає, що наука потрібна для самої дитини. Ви маєте прекрасні умови для навчання Павлуся в школі українознавства. Сусід зголосився возити його разом зі своїми дітьми. Я готова платити за навчання. Від Вас вимагається лише пере - конати дитину (або й самих себе), що це робиться не для когось, а для нього самого. Деякі діти в українській школі дуже погано володіють розмовною українською мовою, а є й такі, що взагалі не говорять по - українськи. Але хтось з батьків зацікавлений в тому, щоб дитина вміла читати і писати по - українськи. Я вважаю, що спільними зусиллями ми допоможемо нашим дітям здобути високу освіту і забезпечити їм достойне життя. Прийде час, що вони зрозуміють нас і подякують за всі турботи. Завжди пам ’ ятаймо слова великого Кобзаря: ,,І чужому научайтесь, й свого не цур айтесь ...”. Мама і бабуся Марія . З г умором лег ш е йти по терн исті й дорозі життя Два хлопчики біля телевізора: – Уяви собі, наші предки не знали ні раді о, ні електрики, ні телевізора. Як вони могли жити? – От вони й померли!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
