Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОП АД 2009 7 ського коронного гетьмана М. Пот о цького. По - лонених привезли до Варшави і там стратили. Відважний урядник користувався у полтавчан великою шаною і любов ’ ю. Не ви - па дково народ склав про нього пісню: Орлику, сизий Орлику, молодий Чураю! Ой забили ж тебе ляхи та в своєму краю . Після смерті Гордія Чурая його дружина Горпина залишилася удвох із дочкою. Полтавці оточили їх теплотою й увагою. Цьому значною мірою сприяла і обдарованість Марусі. Дівчина з чарівною зовнішністю й добрим серцем, Маруся мала гарний голос і чудово співала пісні, які сама складала з різних приводів. Один із сучасників Марусі, ви слов - лювання якого наводить О. Шаховський, за - значав, що «чорні очі ї ї горіли як вогонь у кришталевій лампаді; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка. Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. А голос... ах, що то за голос був! Такого дзв інкого і солодкого співу не чувано було...». Певно, що з такою чарівною зовні ш - ністю, маючи від природи життєрадісну вдачу та вміючи складати пісні, які вона сама виконувала, дівчина подобалась місцевим парубкам. Серед них помітно вирізнявся реєстровий к озак Полтавського полку, згодом значковий товариш Іскра. Молодий козак був палким прихильником Богдана Хмельницького. Гетьман, у свою чергу, високо цінив у ньому чесність, безмежну хоробрість і палку любов до Вітчизни. За переказами Іван Іскра був людиною мовчазною і похмурою, але винятково бла - городним і правдивим. Він дуже любив Марусю Чурай, хоч ніколи не відкривав їй своїх почуттів, бо знав, що її серце належало іншому. Цим іншим був молодий козак Григорій, або Гриць. Високий на зріст, з русявими кучеря ми й карими очима, він вигідно відрізнявся від Івана Іскри. Цей опис збігається з тим описом, що ми його знаходимо в одній з пісень Марусі Чурай: Коли б же я знала, маляра б найняла, Його біле личко та й намалювала. Карі оченята, котрі я любила, Його русі кудрі я б позолотила. Людина слабовольна й безхарактерна, Гриць був під великим впливом своєї матері, яка й чути не хотіла про одруження сина з Марусею. Вольова і користолюбна жінка єднала за дружину синові племінницю полковника Мар - тина Пушкаря, дочку оса вула Федора Вишняка, Галю Вишняк. Маруся, очевидно, знала про це, і це не могло її не хвилювати. Свої переживання дів - чина виливала в чудових поетичних рядках, котрі були пройняті болем і стражданням: Ішов милий горонькою, Мила – під горою, Зацвів милий ро женькою, Мила – калиною. Та, кохаючи Гриця, Маруся водночас добре знала вади свого обранця й висміювала їх у жартівливих та гумористичних піснях. Ось одна з них: – Грицю, Грицю, до роботи! – В Гриця порвані чоботи... – Грицю, Грицю, до телят! – В Гриця н іженьки болять... – Грицю, Грицю, хоч жениться? – Не можу одговориться ! Це вже ніби натяк на те, що Гриць не може відмовити своїй матері в її намірах одружити його з Галею Вишняк. Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Пішли на війну Іван Іскра та Гриць Бобренко. Для Марусі розлука з коханим була тяжким ударом. Очевидно, саме тоді вона склала чудову пісню, сповнену болю і страху перед невідомим. Ця пісня тепер співається у мар - шовому темпі і почина ється словами: «Зас - вистали козаченьки». Зовсім не так співали цю пісню колись. Її виконували повільно, ви - повнюючи кожний рядок глибоким сумом. Проникливо звучали початкові рядки: Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі... Справді, готуючись до походу, козаки вставали засвіт, тобто вдосвіта, і скликали їх зовсім не свистом, а ударом литавр. Згодом, коли темп пісні змінився і вона стала бойовою
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
