Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОП АД 2009 7 ського коронного гетьмана М. Пот о цького. По - лонених привезли до Варшави і там стратили. Відважний урядник користувався у полтавчан великою шаною і любов ’ ю. Не ви - па дково народ склав про нього пісню: Орлику, сизий Орлику, молодий Чураю! Ой забили ж тебе ляхи та в своєму краю . Після смерті Гордія Чурая його дружина Горпина залишилася удвох із дочкою. Полтавці оточили їх теплотою й увагою. Цьому значною мірою сприяла і обдарованість Марусі. Дівчина з чарівною зовнішністю й добрим серцем, Маруся мала гарний голос і чудово співала пісні, які сама складала з різних приводів. Один із сучасників Марусі, ви слов - лювання якого наводить О. Шаховський, за - значав, що «чорні очі ї ї горіли як вогонь у кришталевій лампаді; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка. Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. А голос... ах, що то за голос був! Такого дзв інкого і солодкого співу не чувано було...». Певно, що з такою чарівною зовні ш - ністю, маючи від природи життєрадісну вдачу та вміючи складати пісні, які вона сама виконувала, дівчина подобалась місцевим парубкам. Серед них помітно вирізнявся реєстровий к озак Полтавського полку, згодом значковий товариш Іскра. Молодий козак був палким прихильником Богдана Хмельницького. Гетьман, у свою чергу, високо цінив у ньому чесність, безмежну хоробрість і палку любов до Вітчизни. За переказами Іван Іскра був людиною мовчазною і похмурою, але винятково бла - городним і правдивим. Він дуже любив Марусю Чурай, хоч ніколи не відкривав їй своїх почуттів, бо знав, що її серце належало іншому. Цим іншим був молодий козак Григорій, або Гриць. Високий на зріст, з русявими кучеря ми й карими очима, він вигідно відрізнявся від Івана Іскри. Цей опис збігається з тим описом, що ми його знаходимо в одній з пісень Марусі Чурай: Коли б же я знала, маляра б найняла, Його біле личко та й намалювала. Карі оченята, котрі я любила, Його русі кудрі я б позолотила. Людина слабовольна й безхарактерна, Гриць був під великим впливом своєї матері, яка й чути не хотіла про одруження сина з Марусею. Вольова і користолюбна жінка єднала за дружину синові племінницю полковника Мар - тина Пушкаря, дочку оса вула Федора Вишняка, Галю Вишняк. Маруся, очевидно, знала про це, і це не могло її не хвилювати. Свої переживання дів - чина виливала в чудових поетичних рядках, котрі були пройняті болем і стражданням: Ішов милий горонькою, Мила – під горою, Зацвів милий ро женькою, Мила – калиною. Та, кохаючи Гриця, Маруся водночас добре знала вади свого обранця й висміювала їх у жартівливих та гумористичних піснях. Ось одна з них: – Грицю, Грицю, до роботи! – В Гриця порвані чоботи... – Грицю, Грицю, до телят! – В Гриця н іженьки болять... – Грицю, Грицю, хоч жениться? – Не можу одговориться ! Це вже ніби натяк на те, що Гриць не може відмовити своїй матері в її намірах одружити його з Галею Вишняк. Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Пішли на війну Іван Іскра та Гриць Бобренко. Для Марусі розлука з коханим була тяжким ударом. Очевидно, саме тоді вона склала чудову пісню, сповнену болю і страху перед невідомим. Ця пісня тепер співається у мар - шовому темпі і почина ється словами: «Зас - вистали козаченьки». Зовсім не так співали цю пісню колись. Її виконували повільно, ви - повнюючи кожний рядок глибоким сумом. Проникливо звучали початкові рядки: Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі... Справді, готуючись до походу, козаки вставали засвіт, тобто вдосвіта, і скликали їх зовсім не свистом, а ударом литавр. Згодом, коли темп пісні змінився і вона стала бойовою
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
