Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2009 козацькою піснею, перше слово перетворилося на «засвистали». Ця пісня з д авніх часів користується ве - ликою популярністю. Її було записано та опуб - ліковано в 1878 році відомим українським вче - ним, поетом і фольклористом Я. Головацьким. Восени 1648 року становище польських військ стало катаст ро фічним. Новообраний поль ський корол ь Ян - Казімір звернувся до Бог дана Хмельницького з пропозицією про пере - мир ’ я. Хмельницький погодився припинити во - єнні дії. У кінці грудня 1648 року Богдан Хмель - ницький з козацькою старшиною прибув до Києва, де його урочисто зустрів народ. Як свідчать пе рекази, Маруся нетерпляче чекала Гриця, але він не з ’ являвся. Якось вона зустріла Івана Іскру і спитала в нього про свого коханого. Чесний хлопець сказав їй правду: Гриць скорився волі своєї матері й одружився з Галею Вишняк. Нещасна дівчина не знайшла в с обі сили забути зрадливого коханого. У відчаї вона ки - нулася із греблі у Ворсклу. Як твердить О. Ша - ховський, її врятував Іван Іскра. Він витяг не - притомну Чураївну, приніс її додому і потім довгий час доглядав її разом із старою Гор пи - ною Чурай. Якось во сени приятелька Марусі, дочка полтавського старшини Мелася Барабаш, влаш - тувала вечорниці. Була на цих вечорницях і Ма - руся, яка, очевидно, мала надію побачити там Гриця. Він справді прийшов, але не сам, а з сво - єю молодою дружиною. Там вони й зустрілися. Ревнощі, ображене жіноче самолюбство, згадка про нездійснені дівочі мрії – все це разом завирувало в її душі і породило пл я н помсти. Маруся була сильною, вольовою нату - рою. Жодним натяком вона не розкрила свого внутрішнього стану, свого наміру. Зовні вона була чарівною, колишньою веселою Марусею і знову полонила Гриця. Можливо, Маруся запро - сила його до себе, або він сам напросився. Про те, що сталося далі, ми дізнаємося з при - писуваної Марусі пісні «Ой не ходи, Грицю та й на вечорниці», в якій вона детальн о розповіла про свою помсту. Ця пісня була створена перед отруєнням Гриця, бо коли його померлого принесли до церкви, туди прибігла сповнена відчаю Маруся. Вона кинулась до труни, цілувала небіжчика і, обливаючись сльо зами, розповіла про свій злочин. За в сіма літературними джерелами, Марусю посадили до острогу. Незабаром від - бувся суд, дівчину засудили до смертної кари. У день страти вдосвіта на центральний майдан Полтави почав збиратися народ. Невдовзі під ’ їхав віз із засудженою, і два кати втягли на помі ст майже непритомну, закуту в кайдани Марусю. Писар почав читати вирок. У цей час через натовп прорвався на коні вершник. Іменем гетьмана Богдана Хмельницького він припинив читання вироку і вручив писареві гетьманський наказ, згідно з яким Марусі дарувалос я життя. О. Шаховський зазначає, ніби Марусю помилували «з зарахуванням голови її батька, якого стратили у Варшаві.» Вчений також твердить, що у помилуванні велику ролю ві - діграли пісні Марусі Чурай. Козак, який в останню хвилину врятував Марусю, був Іван Іскра. Дізнавшись про засудження коханої дівчини, він негайно подався до Богдана Хмельницького і, користуючись прихильністю гетьмана, випросив у нього наказ про по - милування Марусі. О . Шаховський наводить конкретне по - відомлення про смерть Марусі. Він зазн ачає, що дівчина після помилування невдовзі померла в каятті 1653 року. Таким вимальовується життєвий і твор - чий шлях Марусі Чурай з художніх творів та досліджень ХІХ ст. Судячи з пісень, які їй при - писують, ця талановита дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сто - чила в неперевершені рядки, які і тепер бен - тежать наші душі. Лідія Слиж . Фото: Маруся Чурай. Автор Світлана Тищенко. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
