Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2009 5 Миро сла в і Люб а Ма рино вичі Слово про Михайлину Коцюбинську Мирослав: Це неймовірно складно – коротко розповісти українцям в Америці про людину такого духовного калібру, як Михайлина Коцю бинська, і яку, здається, знаєш усе жит - тя... Донь ка Катерини й Хоми Коцю бин ських, пле мінниця українського письменника Ми - хайла Коцюбинського, названа в його честь. Народи лася в тій самій кімнаті у вінн ицькій садибі Коцюбинських, в якій народився й сам письмен ник і де тепер музей. Дитинство минуло в іншій садибі - музеї Михайла Коцю - бинського – в Чер нігові. Прізвище стало для Михайлини Хомівни не перешкодою у її власному творчому станов ленні, а благосло - венням Неба, бути гідною якого вона прагнула завжди. В помешканні Панства Мариновичів. Зліва: Люба і Мирослав Мариновичі, Наталія Даниленко. Михайлині долею було призначено стати літературознавцем. Коли вона народилася, її батьків привітав телеграмою сам Павло Тичина: ” Михайлина своє знає, кріпне і росте “ . Дівчинкою вона читала вірші Максимові Ри льському та Марієтті Шагінян; слухала вірші, читані в їхньому домі Володимиром Сосюрою, Абрамом Канцельсоном і цілою плеядою українських майстрів слова. На українську філологію у Київському університеті пішла вчитися з твердого наполягання Тичини. Працювал а в Інституті Літератури, в якому працює і зараз, але вже після 20 - літньої перерви, коли змушена була покинути його і знайти прихисток у видавництві ” Вища школа “ . Уже в 90 - их роках разом із Дмитром Стусом сформувала архів Василя Стуса і підготувала 9 томів його спадщини. Автор книги ” Зафіксоване і нетлінне: роздуми про епістолярну творчість “ . Має багато літературознавчих праць; деякі з них увійшли у двотомник ” Мої обрії “ . Її гідну розповідь про себе можна прочитати у ” Книзі Споминів “ . Яким було її громадсь ке ,,випростування ” (Стус)? У юності (цитую саму Михайлину Хомівну) – ,,безперечна недозрілість, несвідома страусяча поза, напівдитячий захист від гальмівного впливу ідеології “ . Це початок, характерний для більшості її ровесників. Однак дуже нехарактерним є продовження. В молоді роки – духовний гарт у сьогодні вже легендарній плеяді ,,шістдесятників ”: Світличні, Стус, Василь Симоненко, Євген Сверстюк, Алла Горська, Опанас Заливаха, Роман Коро - годський, Борис Дмитрович Антоненко - Давидович – і це лише ті люди , які найближчі до Михайлини Хомівни духовно. Потаємно передрукувала на своїй друкарській машинці першу (як виявилося згодом) самвидавівську копію відомої праці Івана Дзюби ,,Інтернаціоналізм чи руси фікація? ”, яка розхитала тодішні ідеологічні догми. У 19 65 році в київському кінотеатрі ,,Україна” настала пора для бунту: під час презентації фільму ,,Тіні забутих предків” на знак протесту проти арештів серед української інтелігеції Михайлина Хомівна разом з іншими сміливцями встала – у громадянському сенсі в ипросталася. Почався психологічно важкий процес цькування й виключення з партії. Тоді зважилася: ,,Якщо доводиться вибирати між ідеалами і партквитком, то я лишаю собі ідеали, а вам віддам партквиток ”. Про це й час Михайлина Хомівна скаже: ,,В усій тій істо рії з виключенням мене з партії , а згодом – і з інституту з усіма можливими поневіряннями я завжди була схильна вбачати моральний іспит, якийсь екзистенційний тест, запропонований мені долею (до речі, далеко не найскладніший), склавши який, я тим самим ут вердилась як людина ”. Це був час наклепів і постійних стресів, ізоляції від наукового і літер а турного життя, постійні допити в КҐБ, погрози нових звільнень, навіть погрози відібрати дитину як у ,,негідної виховувати “ її. Трималася завжди мужньо й гідно.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
