Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2009 7 Ма рта Та рна вська ДІТИ (Уривки із щоденника) Моїм дорослим уже внукам Стефан, Ніна, Іванко з бабою . 24 листопада 1987. Торонто . Іванкові – 7 міся - ців. Він тепер уже цікав ий до всього, любить сидіти і бавитися різними забавками, часто сміється, не рачкує, але вміє стояти сам опертий до столика, або гойдатися на гойдалці, підбива - ючися ногами. Сьогодні він увесь день не спав, але хотів був спати і вполудне трохи плакав – тон ким пронизливим голосом, немов хотів висо - ким тоном розбити скло тонких келихів або кан - делябрів... Але потім заспокоївся і зовсім задо - волено бавився своїми іграшками. 25 квітня 1988. Торонто. Іванко сьогодні вже виглядає зовсім здоровий, хоч ще далі бер е антибіотики. Почали вчора знову давати молоко. Тепер він дістав пляшку молока, п'є сам у ліжечку, і зараз, мабуть, засне. Ранок провели ми дуже гарно. Охоче поснідав, потім гриз печений хлібець і дивився, як баба снідала, потім трохи бавився і ходив за р учку з бабою, а тоді як пустився бігати довкола хати сам, то баба ледве за ним поспівала, щоб уловити, на випадок, якби падав, або міг десь ударитися. Характерно, що пару днів, коли був хворий, майже зовсім не хотів сам ходити. Зробила я сьогодні вранці кі лька фотографій, але не знаю які вони будуть, бо моя головна увага була на дитині, а не на фотографуванні. 24 липня 1988. Cape Cod. Іванко – біляве дитинча з великими синіми очима, впевнено бігає і пробує говорити. Мова вже стала засобом порозуміння: “пий - пий, гам, більше! мама, тато, баба, пан” – тут словник маленький, але вжива - ний вже з повним зрозумінням. 31 липня 1988. В поїзді до Філядельфії. Вчора взяла я Іванка на прохід до ліс у , заговорила його (аякже! навчила його цілий діялог: “Чуєш, Іван - ку – лі с шумить: ш - ш - ш. А в лісі є птахи. А птахи роблять: цір, цірр... Як робить ліс?” А Іванко: “ш - ш - ш”. “А що є в лісі?” “птасі...” “А як пташки роблять?” “Ці - ці - цір...”) Кілька разів пригадував і кликав маму, але дав себе заго во - рити, забавити, нагодувати і навіть покласти спати без плачу – ні разу за цілий вечір! Дитина потім увечері дуже нас розсмішила тим, що казала дідові Остапові "сісти" на канапі, потім кликала мене: "баба, сісти", а сам між нами , сидячи на канапі, показує ручкою, щоб перекру - тити кнопк у телевізора! Він дуже любить музику і часто показує ручкою, щоб включити радіо, а тоді до такту починає рукою "диригувати", або
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
