Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2009 це вона є та сама маленька дівчинка, яка після втрати своєї мами виїхала в Польщу. Остаточ - ний крок перевірювання є поїздка до Богданової Садгори; там Еві сподобалася шкатулка, що ко - лись маленька Ева мала – та доросла Ева не вия - вила пов ’ язання. Так стягнена остання вер ства палімпсесту. Мабуть треба сподіватися на інше. На тлі повищого тла подій подано також інформацію з народніх звичаїв Буковини та й побутового життя кулінарного світу; рідко коли письменни ки з таким смаком (у двох значеннях!) можуть так приманливо описати різні страви. А світ західньої культури тут всеприсутній: від істориків (Гередота), до філософів (Сартра), до письменників (Рільке, Шіллера, Кафки, Бекета, Стуса), композиторів (Ренуар, Му рашко) і музи - кантів (Ґлен Ґулд). Це немов світ тих сценаріїв Майданської – де вона так влучно поєднує літературу, музику, мистецтво і клясичну й українську мітологію. Цей роман Майданської читається немов вікно у спільну Европу. Помимо уточненого географі чного тла подій в Україні, помимо історичних подій з довгими десятиліттями будувань високого муру від Заходу – це таки загальноевропейський твір, з европейськими дзеркальними відбитками. Це роман, що не тільки немов підносить заслону на це, що українці втр атили, але також і що тепер самі відзискують, відтворюють. Цього літа – чи це якщо самі будете в Україні, чи може Ваші знайомі будуть – конечно дістаньте якось цей роман Софії Майданської. Його читати – це справжня насолода! _____________________________ _______________ УРИВКИ Ст. 270 - 273 із ІІ частини роману С. Майданської “Сподіваюся на Тебе” К.: 2008 р. Чимраз рідше повертаєшся до міста, що колись напувало тебе джерельною водою із мідного дзьоба старої австрійської помпи на роздоріжжі брукованих вул иць і, дзвонячи разом із третіми півнями, гуцкало від Прута аж до Кафедрального собору, на виґлянсуваній кожу - ши нами і ґабардиновими мантлями, вузькій лавиці чернівецького трамвайчика, щоб обов’яз - ково доправити до Ринку, де два купідони пант - рували держа вний банк, де астральні алегорії, обвіваючи невловимою грою небесних шат, вели до овальної зали, де у вітражах гойдалися гір - лянди скляних магнолій і сходи збігали перло - вими каскадами до твоїх ніг. А на горі сиділи віденські музиканти, лаштуючись до гри, і кін - чиками смичків тихенько торкалися струн, що відлунювали в інструментах роботи Страді варі, Ґварнері, Аматті... Біля мармурового коминка, у фотелі форми нападаючої кобри, сиділа твоя бабуся у боа з пір’я райських пташок довкола шиї, мовби довкола слон ової вежі, в сукні, сплетеній з гнучкої срібної солімки, на матовому шифоні пахкої шкіри, і смарагдові риби грали в її очах. Ти підходиш до чорного ебенового сто - лика, де твій молодий дід з редактором Кар - булицьким, полковником Перчем, доктором Залозецьким та інженером Лонґіном Комарів - ським все ще грають у тарока, і помічаєш, як, осідлавши перламутрові знаки зодіаку з ебенової сфери, на інкрустований паркет стрибають ли - чини магічних карт, женучи перед собою стадо менших за фарфорові анімалістичні статуетк и симентальських корівок з реклами, „Найкраще масло LK ”, і ніхто не помічає збитошників, що, посідавши на фалди оксамитових шлейфів, ков - зають між Стовпами буковинської історії і на збитки наступають на їхні тісні лаковані шти - блети, примушуючи неперервно перепрошувати один одного. І тут на першому авті міста – дідовому білому „Мерседесі”, підвозять Маестро Джордже Енеску, під оплески шляхетного зіб - ран ня він заходить до зали і, втомлений після зіграного концерту, витирає чоло зашептоною мольфаром Тарадудо ю хусткою. Музиканти встають і, низько вклонившись, починають гра - ти дуже смутну „Дойну” Дініку. По обличчі Маестро котяться діамантові сльози і, не витерті хусткою Тарадуди, розсипаються по дзеркалі паркету, а дами, кинувшись їх збирати, ховають сльози Ма естро на грудях, у свої золоті медаль - йони. На сходах чути гамір, і тінь збентеження перебігає по сповнених куртуазної милості ли - цях, а камердинери, перестрашено перекида ю - чись поглядами, як гранатами, готовими до експльозії, стають штивніші за самшитові ціпки і поспіхом відчиняють двері, в які з усім почтом, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
