Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2 009 9 вися до вікна". Смішака малий. Махає пальчи - ком, наслідуючи тата й маму, і каже "Бабо, не роби того. Небезпечно." Бабин борщик і паль - чики зі сметаною смакували йому над звичайно, але сніданку, наприклад, не їв взагалі, бо каші з вівсяних платків, що їх йому приготовив тато, не хотів навіть пробувати. (Їсть він сам, його принципово н е годують, як не хоче – відсуне і не їсть!) 21 січня 1989. Торонто. Вранці – прохід з Іван - ком по вулиці Bloor, кілька харчевих закупів (і, очевидно, булочка!) Сонячний, але морозний день. Коли я вранці вдягала Іванка і показала йому замерзлу шибу вікна, я сказала просто: "дивись, Іванку – мороз, зимно", а малий Іванко, як запрограмований комп'ютер, каже: "дід мороз малює квіти..." Оригінальний хлопчик і дуже гарний на вигляд: біляве волоссячко, великі сині оченята, довгі вії, чорні бровенята. А ще й мама в дягає його з дуже добрим смаком і щодня інакше. Малий навіть робиться трохи вередли - вий на одяг. "Йванко хоче нові штани", скаже і починає протестувати, коли вдягати йому інші. 24 січня 1989. Торонто. Іванко вранці поглянув у вікно і сказав: "Нема місяця. Полетів до Філя - дельфії." Це наслідок вчорашніх розмов про те, що баба полетить літаком до Філядельфії і про місяць, що був звечора великий на небі. 31 травня 1989. Торонто. Ст е фанка ми охрести - ли "бамбулею' – він повненький і великий на своїх п'ять місяц ів. Загалом дуже спокійний, якщо не голодний і не мокрий. Але от вчора, коли я залишилася з обома дітьми, щоб дати змогу Максимові та Уляні вийти до театру... – Стефанко, після пляшки якоїсь готової формули, дістав, мабуть, ґази в животику, був дуже неспок ійний, плакав, і я мусіла забрати його з дитячої кімнати, щоб не заважав спати Іванкові. Іванко говорить уже зовсім вільно, навіть будує складні речення, вживаючи напр. “щоб". Слов - ник його від останнього мого побуту тут дуже збагатився. З ним тепер можна вести вже нор - мальні розмови і дуже цікаво слідкувати за його думкою. Сьогодні була я з ним на проході, в дитячій бібліотеці (куди він сам мене запрова - див, бо видно ходить туди з мамою). По дорозі вибрався він було іти кудись високо по сходах, а я, побачи вши, що там нагорі нічого нема і йти туди не варто, сказала: – "Ми не можемо туди йти, бо бабі трудно буде назад злазити, а Іванко ще маленький і не зможе знести бабу на руках." Іванко застановився і каже: – " Я к я буду великий пан, то я тебе буду носити!" Максим понаучував його всяких рідко вживаних слів: "О, це бето - нярка!" А я питаюся: – "А що бетонярка ро - бить?" – Іванко: – "Виливає бетон, щоб будувати будинок!" Сьогодні, коли дідо Остап похвалив переді мною Іванка за те, що він, мовляв, поза - мітав ґанок , Іванко раптом каже: – "Я є робочий чоловік!" Ну, це він міг почути вже й від Остапа, але ми трохи посміялися! Робили, очевидно, багато фотографій. І от тета Ія робить мені й Іванкові фото, клацнула фотоапаратом, а Іванко: – "Ґратулюю!" Дуже він вразливий на всякі звуки, а гудіння моторів навіть боїться. Коли в гостях були діти і голосно по бетоні возилися возиком, Іванко закривав ручками вуха і це він робить кожного разу, коли голосно гуде мотор, коли ріжуть дерево електричною пилкою, коли вулицею з гурко том проїде вантажівка . Але вже не плаче, коли тато з мамою виходять з хати, залишаючи його вдома. Вчора, коли я його присипляла, сказав, ніби між іншим : – "Мама й тато пішли до театру, але вони вернуться". 8 жовтня 1989. Філядельфія . ... В хаті від чет - верг а – рух і гамір. Іванкові дуже виясніло вліт - ку волосся – білявий хлопчик з великими синіми очима. Багато й швидко говорить . Т ак швидко, що часом аж незрозуміло. Він страшенно рух - ливий, ні на мить не можна його залишити самого – живе срібло! Стефанко – на битий "кльо цок", 22 фунти, вміє сидіти і навіть "міц - ний на ногах" – рачкувати не хоче (як не хотів рачкувати і Іванко). Він значно спокійніший від свого братчика, хоч, очевидно, вміє ставити свої вимоги. Каже Уляна: “Іванко, коли зустрічає своїх кузе нів , не може з ними порозумітися, бо з них ніхто не говорить українською мовою...” Не легко виховувати українську дитину в чужому середо вищі – треба жертвувати не тільки своїм часом і трудом і грішми, але і самою дитиною... Дитина, очевидно, мусітиме опанува ти також англійську мову – але коли? Як це впровадити, щоб не мішалося? Щоб не витиснуло українську мову як рідну і як материнську, першу? Марко не знав англійської мови взагалі поки не почав ходити до школи, але Максим, під впливом старшого брата, вже вмі в трохи по англійському говорити, коли почав першу клясу.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
