Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2 009 9 вися до вікна". Смішака малий. Махає пальчи - ком, наслідуючи тата й маму, і каже "Бабо, не роби того. Небезпечно." Бабин борщик і паль - чики зі сметаною смакували йому над звичайно, але сніданку, наприклад, не їв взагалі, бо каші з вівсяних платків, що їх йому приготовив тато, не хотів навіть пробувати. (Їсть він сам, його принципово н е годують, як не хоче – відсуне і не їсть!) 21 січня 1989. Торонто. Вранці – прохід з Іван - ком по вулиці Bloor, кілька харчевих закупів (і, очевидно, булочка!) Сонячний, але морозний день. Коли я вранці вдягала Іванка і показала йому замерзлу шибу вікна, я сказала просто: "дивись, Іванку – мороз, зимно", а малий Іванко, як запрограмований комп'ютер, каже: "дід мороз малює квіти..." Оригінальний хлопчик і дуже гарний на вигляд: біляве волоссячко, великі сині оченята, довгі вії, чорні бровенята. А ще й мама в дягає його з дуже добрим смаком і щодня інакше. Малий навіть робиться трохи вередли - вий на одяг. "Йванко хоче нові штани", скаже і починає протестувати, коли вдягати йому інші. 24 січня 1989. Торонто. Іванко вранці поглянув у вікно і сказав: "Нема місяця. Полетів до Філя - дельфії." Це наслідок вчорашніх розмов про те, що баба полетить літаком до Філядельфії і про місяць, що був звечора великий на небі. 31 травня 1989. Торонто. Ст е фанка ми охрести - ли "бамбулею' – він повненький і великий на своїх п'ять місяц ів. Загалом дуже спокійний, якщо не голодний і не мокрий. Але от вчора, коли я залишилася з обома дітьми, щоб дати змогу Максимові та Уляні вийти до театру... – Стефанко, після пляшки якоїсь готової формули, дістав, мабуть, ґази в животику, був дуже неспок ійний, плакав, і я мусіла забрати його з дитячої кімнати, щоб не заважав спати Іванкові. Іванко говорить уже зовсім вільно, навіть будує складні речення, вживаючи напр. “щоб". Слов - ник його від останнього мого побуту тут дуже збагатився. З ним тепер можна вести вже нор - мальні розмови і дуже цікаво слідкувати за його думкою. Сьогодні була я з ним на проході, в дитячій бібліотеці (куди він сам мене запрова - див, бо видно ходить туди з мамою). По дорозі вибрався він було іти кудись високо по сходах, а я, побачи вши, що там нагорі нічого нема і йти туди не варто, сказала: – "Ми не можемо туди йти, бо бабі трудно буде назад злазити, а Іванко ще маленький і не зможе знести бабу на руках." Іванко застановився і каже: – " Я к я буду великий пан, то я тебе буду носити!" Максим понаучував його всяких рідко вживаних слів: "О, це бето - нярка!" А я питаюся: – "А що бетонярка ро - бить?" – Іванко: – "Виливає бетон, щоб будувати будинок!" Сьогодні, коли дідо Остап похвалив переді мною Іванка за те, що він, мовляв, поза - мітав ґанок , Іванко раптом каже: – "Я є робочий чоловік!" Ну, це він міг почути вже й від Остапа, але ми трохи посміялися! Робили, очевидно, багато фотографій. І от тета Ія робить мені й Іванкові фото, клацнула фотоапаратом, а Іванко: – "Ґратулюю!" Дуже він вразливий на всякі звуки, а гудіння моторів навіть боїться. Коли в гостях були діти і голосно по бетоні возилися возиком, Іванко закривав ручками вуха і це він робить кожного разу, коли голосно гуде мотор, коли ріжуть дерево електричною пилкою, коли вулицею з гурко том проїде вантажівка . Але вже не плаче, коли тато з мамою виходять з хати, залишаючи його вдома. Вчора, коли я його присипляла, сказав, ніби між іншим : – "Мама й тато пішли до театру, але вони вернуться". 8 жовтня 1989. Філядельфія . ... В хаті від чет - верг а – рух і гамір. Іванкові дуже виясніло вліт - ку волосся – білявий хлопчик з великими синіми очима. Багато й швидко говорить . Т ак швидко, що часом аж незрозуміло. Він страшенно рух - ливий, ні на мить не можна його залишити самого – живе срібло! Стефанко – на битий "кльо цок", 22 фунти, вміє сидіти і навіть "міц - ний на ногах" – рачкувати не хоче (як не хотів рачкувати і Іванко). Він значно спокійніший від свого братчика, хоч, очевидно, вміє ставити свої вимоги. Каже Уляна: “Іванко, коли зустрічає своїх кузе нів , не може з ними порозумітися, бо з них ніхто не говорить українською мовою...” Не легко виховувати українську дитину в чужому середо вищі – треба жертвувати не тільки своїм часом і трудом і грішми, але і самою дитиною... Дитина, очевидно, мусітиме опанува ти також англійську мову – але коли? Як це впровадити, щоб не мішалося? Щоб не витиснуло українську мову як рідну і як материнську, першу? Марко не знав англійської мови взагалі поки не почав ходити до школи, але Максим, під впливом старшого брата, вже вмі в трохи по англійському говорити, коли почав першу клясу.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
