Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2009 коли стоїть – хитатись, ніби до танцю. Один раз почав був навіть щось наспівувати. 14 січня 1989. Торонто. "То є баба Маруся" – привітав мене Іванко вчора на торонтському летовищі. Одна із моїх місій – саме і є встановити - відновити в дитячій пам'яті мою власну ідентичність. А наш 21 - місячний внучок і справді говорить! Творить речення, розуміє концепти, вміє рахувати: один, два, т ри, чотири, п'ять (потім іде вісім і дев'ять – шість і сім він, покищо, не признає!), розпізнає друковане А і О. Ось тато - Максим читає газету. "Ванко букву О хоче бачити". Стемніло. Іванко йде до вікна і каже: "нема сонця". Хоче вилізти на стілець – простя гає до мене руку: "Баба поможе". "Де є зайчик?" "Тато пішов на роботу". "Ванко на хоче зупки, Ванко хоче клюски!" "Ванко хоче музику". Знає навіть кілька рядків колядки і то не одної, хоч каже Уляна, що спеціяльно не вчили, підхопив з награних тасьм. Музик у він особливо любить, накручує радіо, радо бавиться інструментами. Кольорів не розрізняє – червоне, зелене – таких категорій він ще не розуміє .Ч и бачить різницю? Невідомо. Дуже живий, бігає по хаті, вимагає постійної уваги. ... Новонароджений Стефанко ду же спо - кійний: плаче зрідка, коли голодний або мокрий. Лежить найчастіше в оригінальній, позиченій колисці, що ритмічним гойданням допомагає втихомирити дитину. 15 січня 1989. Торонто. "Що то баба має на голові?" привітав мене Іванко вранці, коли я підійшл а до нього в нічній сорочці, із закруче - ним волоссям. "Бабо, іди купатися!" – закоман - дував. Снідати не хотів, на харчі трохи веред - ливий, особливо тепер, коли мав якийсь шлун - ковий вірус. Але сам з власної ініціятиви раптом почав: "... С ину Б ожому і П ану н ашому поклін віддаймо..." Ще далі дуже сконцентрований на мамі і татові. Коли він з бабою, зараз пригадує собі: "а де є мама", "де є тато?" – і зразу хоче іти чи до мами, чи до тата. "Тату, не роби того" – одна з його фраз. Або "Тату, ходи на вечерю". "Баб а мусить защепити ґудзики" – сказав, коли я вдягала блюзку, а тоді раптом каже: "Ванко хоче бачити пупчик!" Історія з пупчиком повтори - лася, коли була сьогодні в гостях дволітня сусідська дівчинка Сара – батьки її обоє бритій - ці, народжені в Англії, отже д іти говорили інши - ми мовами, але комітива між ними була знаме - нита. Іванкові дівчинка видно сподобалася. І знову "пупчик". Може це пов'язане з пупчиком немовлятка - Стефанка, що йому саме пупчик відпав і з цього приводу були напевно розмови. Іванко зворушив мене сьогодні. Я притулила його до себе, сказавши: "ходи до баби Марти", а малий обняв мене міцно за шию і каже: "Ванко дуже любить бабу Марту" – спонтанно, безпо - середньо, мама й тато були в цей час в іншій кімнаті, це не була надумана завчена фраза... 16 січня 1989. Торонто. "Бабо, засвіти ялинку. Іванкові не вільно. Небезпечно." Дитина має подивугідний словник. Говорить граматично, нормативною мовою – я жартую, що його можна було б показати, як живий експонат Максимо - вим студентам. Ось як натурально треб а вивчати мову. "Зайчик має довге вушко", "Ванко любить зайчика", "Дай зайчикові..." – відмінки пливуть природньо і по аналогії дитина сама застосовує їх і до інших слів... 17 січня 1989. Торонто . Іванко з Уляною ходи - ли сьогодні до пластової домівки – там були зайняття з малятами, раз у тиждень, своєрідний садочок. Було біля 30 дітей! Що значить укра - їнське Торонто! Якби ми мали внуків у Лос Андже лесі, втримати їх при українстві було б багато - багато важче! Іванко вивчив від тата пісню "Гаї шумлять" і знає дві строфи Тичини - ного вірша... (Баба думала дитині заімпонувати і почала: "Ген дзвін гуде іздалеку..." а Іванко: .. . "пряде над нивами...") Пильнуючи Стефанка, нагодувала його маминим грудним молоком, (що його він уперше пив із пляшки!), перевинула, покла ла в колиску – і мала ще змогу – поки Іванко з Уляною повернулися – наварити горщик голубців! 19 січня 1989. Торонто. Вранці були ми вдвох з Іванком на довгому проході. Тільки виїхали на Bloor, Іванко каже: "Ванко хоче булку" – вже є певна традиція, а на в улиці Блюр тепер повно крамниць із знаменитими хлібами, ковбасами, свіжою городиною. Іванко звик, що тут йому купують булочку. З'їв із смаком цілу, ще й свіжу кромку хліба, а потім взявся колядувати! "Прий - шов днесь із небес"... Трохи поїздили по вули - цях, а тоді: "а де то наша хата?" Знаменитий малюк. Від мене вже навчився співати "Ніч вже йде", а тепер практикує "Ой видно село", але покищо запам'ятав тільки "вийди, вийди, поди - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
