Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2009 коли стоїть – хитатись, ніби до танцю. Один раз почав був навіть щось наспівувати. 14 січня 1989. Торонто. "То є баба Маруся" – привітав мене Іванко вчора на торонтському летовищі. Одна із моїх місій – саме і є встановити - відновити в дитячій пам'яті мою власну ідентичність. А наш 21 - місячний внучок і справді говорить! Творить речення, розуміє концепти, вміє рахувати: один, два, т ри, чотири, п'ять (потім іде вісім і дев'ять – шість і сім він, покищо, не признає!), розпізнає друковане А і О. Ось тато - Максим читає газету. "Ванко букву О хоче бачити". Стемніло. Іванко йде до вікна і каже: "нема сонця". Хоче вилізти на стілець – простя гає до мене руку: "Баба поможе". "Де є зайчик?" "Тато пішов на роботу". "Ванко на хоче зупки, Ванко хоче клюски!" "Ванко хоче музику". Знає навіть кілька рядків колядки і то не одної, хоч каже Уляна, що спеціяльно не вчили, підхопив з награних тасьм. Музик у він особливо любить, накручує радіо, радо бавиться інструментами. Кольорів не розрізняє – червоне, зелене – таких категорій він ще не розуміє .Ч и бачить різницю? Невідомо. Дуже живий, бігає по хаті, вимагає постійної уваги. ... Новонароджений Стефанко ду же спо - кійний: плаче зрідка, коли голодний або мокрий. Лежить найчастіше в оригінальній, позиченій колисці, що ритмічним гойданням допомагає втихомирити дитину. 15 січня 1989. Торонто. "Що то баба має на голові?" привітав мене Іванко вранці, коли я підійшл а до нього в нічній сорочці, із закруче - ним волоссям. "Бабо, іди купатися!" – закоман - дував. Снідати не хотів, на харчі трохи веред - ливий, особливо тепер, коли мав якийсь шлун - ковий вірус. Але сам з власної ініціятиви раптом почав: "... С ину Б ожому і П ану н ашому поклін віддаймо..." Ще далі дуже сконцентрований на мамі і татові. Коли він з бабою, зараз пригадує собі: "а де є мама", "де є тато?" – і зразу хоче іти чи до мами, чи до тата. "Тату, не роби того" – одна з його фраз. Або "Тату, ходи на вечерю". "Баб а мусить защепити ґудзики" – сказав, коли я вдягала блюзку, а тоді раптом каже: "Ванко хоче бачити пупчик!" Історія з пупчиком повтори - лася, коли була сьогодні в гостях дволітня сусідська дівчинка Сара – батьки її обоє бритій - ці, народжені в Англії, отже д іти говорили інши - ми мовами, але комітива між ними була знаме - нита. Іванкові дівчинка видно сподобалася. І знову "пупчик". Може це пов'язане з пупчиком немовлятка - Стефанка, що йому саме пупчик відпав і з цього приводу були напевно розмови. Іванко зворушив мене сьогодні. Я притулила його до себе, сказавши: "ходи до баби Марти", а малий обняв мене міцно за шию і каже: "Ванко дуже любить бабу Марту" – спонтанно, безпо - середньо, мама й тато були в цей час в іншій кімнаті, це не була надумана завчена фраза... 16 січня 1989. Торонто. "Бабо, засвіти ялинку. Іванкові не вільно. Небезпечно." Дитина має подивугідний словник. Говорить граматично, нормативною мовою – я жартую, що його можна було б показати, як живий експонат Максимо - вим студентам. Ось як натурально треб а вивчати мову. "Зайчик має довге вушко", "Ванко любить зайчика", "Дай зайчикові..." – відмінки пливуть природньо і по аналогії дитина сама застосовує їх і до інших слів... 17 січня 1989. Торонто . Іванко з Уляною ходи - ли сьогодні до пластової домівки – там були зайняття з малятами, раз у тиждень, своєрідний садочок. Було біля 30 дітей! Що значить укра - їнське Торонто! Якби ми мали внуків у Лос Андже лесі, втримати їх при українстві було б багато - багато важче! Іванко вивчив від тата пісню "Гаї шумлять" і знає дві строфи Тичини - ного вірша... (Баба думала дитині заімпонувати і почала: "Ген дзвін гуде іздалеку..." а Іванко: .. . "пряде над нивами...") Пильнуючи Стефанка, нагодувала його маминим грудним молоком, (що його він уперше пив із пляшки!), перевинула, покла ла в колиску – і мала ще змогу – поки Іванко з Уляною повернулися – наварити горщик голубців! 19 січня 1989. Торонто. Вранці були ми вдвох з Іванком на довгому проході. Тільки виїхали на Bloor, Іванко каже: "Ванко хоче булку" – вже є певна традиція, а на в улиці Блюр тепер повно крамниць із знаменитими хлібами, ковбасами, свіжою городиною. Іванко звик, що тут йому купують булочку. З'їв із смаком цілу, ще й свіжу кромку хліба, а потім взявся колядувати! "Прий - шов днесь із небес"... Трохи поїздили по вули - цях, а тоді: "а де то наша хата?" Знаменитий малюк. Від мене вже навчився співати "Ніч вже йде", а тепер практикує "Ой видно село", але покищо запам'ятав тільки "вийди, вийди, поди - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
