Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2009 1 ДІЛИМОСЯ ВІСТКАМИ ТА ДУМКАМИ... Лютий – це місяць, в якому звертаємо погляд у минуле і вшановуємо українських жінок - героїнь, надзвичайних жінок, яких згадуємо у відділах Союзу Українок Америки за їхню відвагу та любов до своєї держави. Чимало наших відділів названо на їх честь; члени СУА обирають собі жінку - патрона, життя та жертвенність якої їх захоплюють і є гідними шани. 26 лютого 1956 року американські жінки українського походження організували масову демонстрацію - протест в Українському Народному Домі Нью Йорку. Учасниці протесту одноголосно ухвалили низку резолюцій про 500 українських жінок, закатованих в радянських таборах – жертв, яких ми пам’ятаємо як «500 українських героїнь Кінгіру» — і підписали лист від Спілки українських жіночих організацій Америки до Президента Ейзенгауера, в якому «вирішили звернути увагу на акт зумисного вбивства, вчинений радянською владою супроти 500 українських жінок у концентрацій - ному таборі в Кінгірі (Караганда). Ці беззахисні жінки загинули під танками, навмисно висланими проти них.» Резолюції вимагали, щоб на цей акт безглуздого вбивства мирного населення в мирний час звернула увагу Організація Об’єднаних Націй. Ці відважні жінки залишаються частинкою нашої історичної пам'яті, і щороку ми вшановуємо їх у Свято Героїні. У лютому 1871 року народилася чи не найважливіша та найпрацьовитіша українська поетка Леся Українка. Нам пощастило, що її літературна спадщина доступна нам сьогодні у всьому її багатстві. Різноманітні документи (наприклад, листи, опубліковані за кошти СУА у збірці «Листи так довго йдуть», 2002), світлини, на яких Леся Українка в товаристві найближчих людей, та її мемуари допомагають нам зрозуміти, що було найдорожчим для письменниці. У своїй поезії Леся Українка часто зверталася до мелодій рідного краю, і в ній дуже часто натрапляємо на два слова: «крила» і «пісня». Дехто з літературознавців доходить висновку, що підсвідомо поетка прагнула звільнитися від свого хворого тіла та «літати на крилах своєї уяви, ніби в пісні». Свідченням цього бажання є і її життя, і поезія, яку вона творила. Попри хворобу Леся Українка ніколи не відступалася від свого життєвого кредо – «Contra spem spero » чи «без надії сподіваюсь» – слів, що підкреслюють рішучість та стійкість письменниці, життя і творчість якої ми вшановуємо щороку в лютому. Цього року святкуємо 65 - ту річницю з часу заснування «Нашого Життя» чи « Our Life» , і, як вже згадувалося у числі за січень та робилося в минулому, ми плянуємо опублікувати архівні матеріали і статті, що вшановують історію нашого часопису та відображають його мету. У числі за січень 2004 року (стор. 9) було надруковано статтю, написану 1944 року першим редактором «Нашого Життя» Клавдією Олесницькою. Тоді вона писала: «Випускаючи у світ перше число «Нашого Життя», ми маємо намір працювати над тим, що нас єднає, а не над тим, що нас розділяє. У відповідь тим, хто має сумніви, чи варто зараз видавати часопис, ми кажемо однозначне «Так!» Дивовижно, як багато змінилося з того часу і водночас – скільки всього залишилося без змін. Минуло 65 років, але наші наміри ті самі. Єдине, що змінилося – це можливо те, що нас об’єднує. Сьогоднішнє керівництво Союзу Українок Америки поставило собі за мету 2009 року визначити місце СУА як українсько - американської жіночої організації в сучасному світі і проаналізувати , як найкраще пов’язати діяльність Союзу Українок Америки з життям сучасних американських жінок українського походження. У цьомучислімипублікуємокоментард - раМартиБогачевської - Хомяк , ПочесноїчленкиСУА ічленаредакційної колеґії «НашогоЖиття». Цей коментар цікавий та спонукає до роздумів. Ми щиро погоджуємося з Д - ром Богачевською - Хомяк у тому шо ми пани своєї долі, і ми рухаємося вперед, намагаючись забезпечити нашій організації успішне та вартісне майбутнє. Хочемо запросити д - ра Марту Богачевську - Хомяк не лише долучатися до творення цього майбутнього своїми статтями в «Нашому Житті», але й приєднатися до нашої спільної праці, в якій «ми разом працюємо з шаною до досягнень наших попередників і з великою повагою один до одного!» Маріянна Заяць, голова СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
