Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2009 9 Музей Наталії Кобринської Здійснення нашої заповітної мрії... «... Своїм життям і творчістю Наталія Кобринська демонструвала невичерпні можливості української жінки, її талановитість, працьовитість, гордість, красу і незалежність. Ім'я її навіки сяє в сузір'ї кращих жінок України: княгині Анни, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Олени Теліги...» З вітальної телеграми академіка НАН України Миколи Жулинського до 150 - річчя від дня народження письменниці 12 червня 2005 року, Болехів. Не одне покоління працювало, щоб достойно вшанувати Жінку - Українку, ім ’ я якої Наталія Кобринська. Їй присвячували спогади, про неї писали художні твори. І кожний, хто торкався пера, щоб увіковічнити образ україн - ської письменниці - феміністки, пам ’ ятав її слова, сказані нею у хвилини великого душевного болю: «... я знаю! По моїй смерти будуть робити мені паради, ювілеї, свята..., але...я цього не хочу...»... 1990 рік. 8 червня, субота. Болехів готу - ється до 135 - річчя від дня народження Наталії Кобринcької. Вже стоїть на постаменті погруддя письменниці, закрите білим полотном. Її могила потопає у квітах. . Неділя, 9 червня. Старовинний Болехів не пам ’ ятав такого величавого свята, такого здвигу народу, відколи існував! Гості прибували звідусіль: з Києва, Литви, Львова, Стрия, Мор - шина, Тернополя, Долини, Дрогобича, навко - лишніх сіл... Повіяло волею! Піднялись високо синьо - жовті знамена! Зникав страх! Палкі слова після панахиди на могилі письменниці, а згодом в час відкриття першого в Україні та й на всій землі пам'ятника Наталії Кобринській переросло у велике національне свято. І з того часу щороку 8 червня в Болехові проходять дні вшанування памяті тої, що своїм смолоскипом освітила шлях українській жінці. «... Поклін тобі, Ненько духа мого! Поклін тобі, могило з хрусталями та звіздами... Не все спочило з тобою... Частинка звізд та хрусталів впала між сестрами і стала заповітом. Спочивай, Ненько − ми в серцях із звіздами - ідеями. Хрусталем - заповітом йдемо у світ життя!.. У майбутнє!... Поклін тобі!» Осінь 2005 року. 16 жовтня. Відкрито музей Наталії Кобринської. Нарештіздійснилася мрія та багаторічні зусилля союзянок Болехова в його оформленні та відкритті. На наших очах народжувався музей, оформленням якого керу - вав художник Орест Скоб. Пізно вночі ми розій - шлись стомлені, але безмежно щасливі. А вранці священик о. Володимир освятив приміщення музею. Урочисте відкриття музею . Зліва: науковий співпрацівник музеюГалина Скворій - Якимів, міський голова Володимир Стебницький, голова міської організації Союзу українок Болехова, Лариса Дармохвал В урочистій обстановці відкрились двері музею Наталії Кобринської. Не було на святі лише тої людини, який роками працював, щоб з попелу та забуття високо піднести правду про велич Жінки - Українки. Бо саме Роман Скворій, ім'я якого носить тепер музей історії міста Болехова, − автор монографії про письменницю «В Болехові баталія...»,не дожив до того дня, щоб перерізати стрічку в час відкриття музею.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
