Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2009 9 Музей Наталії Кобринської Здійснення нашої заповітної мрії... «... Своїм життям і творчістю Наталія Кобринська демонструвала невичерпні можливості української жінки, її талановитість, працьовитість, гордість, красу і незалежність. Ім'я її навіки сяє в сузір'ї кращих жінок України: княгині Анни, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Олени Теліги...» З вітальної телеграми академіка НАН України Миколи Жулинського до 150 - річчя від дня народження письменниці 12 червня 2005 року, Болехів. Не одне покоління працювало, щоб достойно вшанувати Жінку - Українку, ім ’ я якої Наталія Кобринська. Їй присвячували спогади, про неї писали художні твори. І кожний, хто торкався пера, щоб увіковічнити образ україн - ської письменниці - феміністки, пам ’ ятав її слова, сказані нею у хвилини великого душевного болю: «... я знаю! По моїй смерти будуть робити мені паради, ювілеї, свята..., але...я цього не хочу...»... 1990 рік. 8 червня, субота. Болехів готу - ється до 135 - річчя від дня народження Наталії Кобринcької. Вже стоїть на постаменті погруддя письменниці, закрите білим полотном. Її могила потопає у квітах. . Неділя, 9 червня. Старовинний Болехів не пам ’ ятав такого величавого свята, такого здвигу народу, відколи існував! Гості прибували звідусіль: з Києва, Литви, Львова, Стрия, Мор - шина, Тернополя, Долини, Дрогобича, навко - лишніх сіл... Повіяло волею! Піднялись високо синьо - жовті знамена! Зникав страх! Палкі слова після панахиди на могилі письменниці, а згодом в час відкриття першого в Україні та й на всій землі пам'ятника Наталії Кобринській переросло у велике національне свято. І з того часу щороку 8 червня в Болехові проходять дні вшанування памяті тої, що своїм смолоскипом освітила шлях українській жінці. «... Поклін тобі, Ненько духа мого! Поклін тобі, могило з хрусталями та звіздами... Не все спочило з тобою... Частинка звізд та хрусталів впала між сестрами і стала заповітом. Спочивай, Ненько − ми в серцях із звіздами - ідеями. Хрусталем - заповітом йдемо у світ життя!.. У майбутнє!... Поклін тобі!» Осінь 2005 року. 16 жовтня. Відкрито музей Наталії Кобринської. Нарештіздійснилася мрія та багаторічні зусилля союзянок Болехова в його оформленні та відкритті. На наших очах народжувався музей, оформленням якого керу - вав художник Орест Скоб. Пізно вночі ми розій - шлись стомлені, але безмежно щасливі. А вранці священик о. Володимир освятив приміщення музею. Урочисте відкриття музею . Зліва: науковий співпрацівник музеюГалина Скворій - Якимів, міський голова Володимир Стебницький, голова міської організації Союзу українок Болехова, Лариса Дармохвал В урочистій обстановці відкрились двері музею Наталії Кобринської. Не було на святі лише тої людини, який роками працював, щоб з попелу та забуття високо піднести правду про велич Жінки - Українки. Бо саме Роман Скворій, ім'я якого носить тепер музей історії міста Болехова, − автор монографії про письменницю «В Болехові баталія...»,не дожив до того дня, щоб перерізати стрічку в час відкриття музею.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
