Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 200 8 3 етеса, золота майстриня української вишивки – одна із 100 героїнь світу, визнаних на Конґресі Світової Федерації Українських Жіночих Орга - нізацій (СФУЖО) 1998 р. у США. А от коли у нас в Україні її визнають належним чином?! Це українська дівчина, яку сталінська ма - шина людовбивства затягла в свої сатанинські триби, аби знівечити, знищити, та не дала собі з нею ради, бо в її душі завжди були Бог і Укра - їна! Процитую бодай кілька її поетичних рядків. Ось що писала вона в спецтаборах Східного Сибіру (1952 р.): Навколо Братська Ми тут вмирали”, Могили братські, Звучить понурий На трупах в’язнів - Стукіт колес. Тисячі трас, Що Освєнцім, Бухенвальд і Майданек?! На трупах в’язнів - Спаленим легше – це мить, Тисячі ГЕС: Аніж роками ятрати рани, „Ми тут страждали, Терпіти муки – без меж. А найсвятішій жінці – Матері – такі при - святила слова ІринаСеник: Мамо - голубко, Бо Твої сльози Як же Ти терпіла Зорями тремтіли... І передчасно посивіла! Боже! А кола їхала в Сибір, За сльози й муки матерів Не бачила у небі зір, Скарай хоч раз Усіх катів! Ці рядки звучать завжди, коли бачиш укра - їнську жінку похилого віку. Цього літа я змогла – у товаристві відомої талановитої журналістки Галини Дацюк та на - прочуд енергійного „пробивника ” української преси Ярослава Гелетія – поїхати на Захід до своїх посестер. Це – воістину були радощі зустрічей та й печалі прощань! Старіємось ми, та духом лишаємось сильні ! Вдивлялась я в дорогі гори („гори дим - лять ” ), в ліси (стоять рядами стрункі смереки), вдихала запашне, таке чисто - кришталеве повітря – і все думала: як тут було нашій партизанці, скільки крові наших, скільки сліз материнських пролито було!.. А у селах – мало не кожна ба - буся чи дід – Герої! Герої визвольних змагань!.. Слухаєш їх розповіді і не перестаєш подивля - тись сміливості наших українських патріотів. Будьмо ж гідні почуття національної солі - дарності, самоповаги, честі за свою країну! „Не спати на волі !” , а брати найактивнішу участь в будівництві нашої вільної самостійної України! Найбільше ж бо щастя – бути вільною людиною в своїй незалежній Державі! Відчуваймо повсякчас свою високу відпо - відальність перед пам’яттю славних Героїв і пе - ред майбутніми поколіннями українців. І завжди пам’ятаймо про борців за нашу Незалежність! А нові покоління, беручи приклад з попередників, мають любити та берегти Українську Державу, як рідну Матір! І Україна займе вагоме місце серед держав світу, стане однією із найрозвиненіших і найза - можніших країн Європи, могутньою, квітучою, зберігши свої національні традиції, мову й куль - туру, визвольно - патріотичну духовність. І знову чуємо недавнє звертання Ірини Сеник: Мій Народе! В нас одна Україна, Як суцільна руїна, Татарвою, ворогами Плюндрована... Гей! До праці та згоди! Мій славний Народе! чи слово незабутнього Василя Симоненка: Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!.. Народ мій є! В його волячих жилах Козацька кров пульсує і гуде! І пам’ятаймо: „Кого не обходить свобо - да, того не обминає рабство ” ! (Зберігаємо правопис автора) Ніна Вірченко – професор, доктор фіз. - матем. наук, Віце - президент АН ВШ України, колишній політв’язень . Калина, 1993. Таня Д’Авіньйон “Просто Україна”, Київ, 1998.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
