Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 200 8 2 дани, свої кращі полум’яні вірші творив на каторзі; могутній голос Івана Франка співав і співає вічно нам гімн духу, „що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю ” ; тендітна Леся Українка засвічувала „досвітні вогні ” ... Ідея визволення України об’єднувала чоло - віків і жінок, вони були завжди поруч!... У довгому ланцюгові визвольних змагань, борні за волю України українське жіноцтво відігравало разюче велику роль! Про українську жінку в цій борні і сказано, і написано чимало, але багато що чекає на оприлюднення! Українська жінка – це і Мати, і кохана, і трудівниця, це – берегиня роду українського! Та не раз їй доводилося ставати борцем на полі битви за Україну, її майбуття, незалежність! Тяжко підібрати належні слова, щоб розповісти хоча б якоюсь мірою про те, скільки витерпіла українська жінка за часи страшних воєн і лихоліть, що спадали на нашу землю, однак вона зуміла повсякчас давати і силу, і дух синам та дочкам, які боролись за волю! Згадаймо княгиню Ольгу, Анну Ярославну, жінок козацької доби, коли було особливо неста - більним життя в українських воєводствах, біля татарських та інших кордонів, – зумовлювало українську жінку до самостійності, сміливості, до вміння постояти за себе, за свою родину зі зброєю в руках! Так, українська жінка здатна була і визволяти бранців із неволі, і керувати військовими загонами... Згадаймо Матір гетьмана Мазепи – Марію Магдалену Мазепину, а пізніше – Ольгу Басараб, Олену Степанів, яка назавжди увійшла до історії визвольних змагань української нації, перебу - ваючи у лавах Українських січових стрільців – це воістину жінка - українка - вождь нового поко - ління українського жіноцтва! У часи визвольних змагань останніх двох світових воєн українські жінки проявляли прос - то дивовижні, подвиги! У період збройно - під - пільної боротьби за визволення України від усіх окупантів сусідських теренів українська жінка відігравала особливу, часами – вирішальну роль, виконуючи санітарні служби, функції розвід - ниць, зв’язкових і т.д. Приміром, у 1944 році, коли Москва кинула війська НКВС на прочісу - вання лісів і сіл, коли серед постійних боїв та облав треба було здобувати харчі, опікуватись пораненими, налагоджувати перервані зв’язки тощо, то в цих ситуаціях жінки відігравали пер - шорядну роль. Українська жінка пережила небачений те - рор, тюрми, табори, заслання! Вороги не мали пощади до української жінки! Найкращий цвіт розп’ятого народу – Жіноцтво української землі – На страту йшло за правду, за свободу Із гордістю на ясному чолі. /Б. Коваленко /. Багато маємо імен героїчних українських жінок. Назвім хоча б деяких: це Олена Пчілка, Леся Українка, Олена Теліга, Наталка Винників, Катруся Зарицька, Галина Дидик, Люба Комар, Надія Суровцева, Оксана Мешко, Алла Горська, а ще ж скільки імен „моїх ” дівчат - посестер з гулагівських часів і країв – маловідомі ще імена, але без них – підпільниць, медсестер, санітарок, зв’язкових неможлива була б визвольна бороть - ба за Україну: Тоня Сірик, Мирося Румак, Богдана Бійов - ська, Нуся Катамай, Стефа Процак, Мартуся Чорна, Стефа Хомчак, Надя Солтис, Надія Муд - ра, Настуня Петреній, Ярослава Ємчук, Катруся Ковальчук, Юля Дейнека, Ірина Бущак, Дануся Пилипчук та ще тисячі невідомих, що полягли в Карпатах і Сибіру, на Колимі й на Соловках, в Норильську і в Кенгірі та інших ганебно „слав - них” ГУЛАГ - ах „країни рад та зрад ”! А незабутня Мати - Ігуменя Йосифа (Олена Вітер) – велика слуга Бога й України, дивовижна людина, Праведник – неймовірно багато витер - піла за віру, за Україну! Принагідно нагадаю: у червні 1941 р., відступаючи на схід, радянські каральні органи знищували в тюрмах в’язнів, розстрілювали їх. Так от: в одній львівській тюр - мі чекістська солдатня після знущань (вирізок грудей, зґвалтувань і т.п.) у подвір’я загнала близько 300 жінок і стала розстрілювати їх з кулемета... З вигуком „Слава Україні! ” падали тіло за тілом... Кілька жінок дивом залишились живими під горою тіл, у тому числі і Мати - Ігуменя, десь приблизно в 1942 році вона напи - сала книжечку про ці звірства, яка була видана німецькою мовою, але і досі її не віднайдено... Тож конче необхідно таки знайти її і переви - дати! Згадаймо й Ірину Сеник. Ірина Сеник – найдовгостроковіший політв’язень – жінка (34 роки в’язниць, таборів. заслань) – талановита по - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top