Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 200 8 2 дани, свої кращі полум’яні вірші творив на каторзі; могутній голос Івана Франка співав і співає вічно нам гімн духу, „що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю ” ; тендітна Леся Українка засвічувала „досвітні вогні ” ... Ідея визволення України об’єднувала чоло - віків і жінок, вони були завжди поруч!... У довгому ланцюгові визвольних змагань, борні за волю України українське жіноцтво відігравало разюче велику роль! Про українську жінку в цій борні і сказано, і написано чимало, але багато що чекає на оприлюднення! Українська жінка – це і Мати, і кохана, і трудівниця, це – берегиня роду українського! Та не раз їй доводилося ставати борцем на полі битви за Україну, її майбуття, незалежність! Тяжко підібрати належні слова, щоб розповісти хоча б якоюсь мірою про те, скільки витерпіла українська жінка за часи страшних воєн і лихоліть, що спадали на нашу землю, однак вона зуміла повсякчас давати і силу, і дух синам та дочкам, які боролись за волю! Згадаймо княгиню Ольгу, Анну Ярославну, жінок козацької доби, коли було особливо неста - більним життя в українських воєводствах, біля татарських та інших кордонів, – зумовлювало українську жінку до самостійності, сміливості, до вміння постояти за себе, за свою родину зі зброєю в руках! Так, українська жінка здатна була і визволяти бранців із неволі, і керувати військовими загонами... Згадаймо Матір гетьмана Мазепи – Марію Магдалену Мазепину, а пізніше – Ольгу Басараб, Олену Степанів, яка назавжди увійшла до історії визвольних змагань української нації, перебу - ваючи у лавах Українських січових стрільців – це воістину жінка - українка - вождь нового поко - ління українського жіноцтва! У часи визвольних змагань останніх двох світових воєн українські жінки проявляли прос - то дивовижні, подвиги! У період збройно - під - пільної боротьби за визволення України від усіх окупантів сусідських теренів українська жінка відігравала особливу, часами – вирішальну роль, виконуючи санітарні служби, функції розвід - ниць, зв’язкових і т.д. Приміром, у 1944 році, коли Москва кинула війська НКВС на прочісу - вання лісів і сіл, коли серед постійних боїв та облав треба було здобувати харчі, опікуватись пораненими, налагоджувати перервані зв’язки тощо, то в цих ситуаціях жінки відігравали пер - шорядну роль. Українська жінка пережила небачений те - рор, тюрми, табори, заслання! Вороги не мали пощади до української жінки! Найкращий цвіт розп’ятого народу – Жіноцтво української землі – На страту йшло за правду, за свободу Із гордістю на ясному чолі. /Б. Коваленко /. Багато маємо імен героїчних українських жінок. Назвім хоча б деяких: це Олена Пчілка, Леся Українка, Олена Теліга, Наталка Винників, Катруся Зарицька, Галина Дидик, Люба Комар, Надія Суровцева, Оксана Мешко, Алла Горська, а ще ж скільки імен „моїх ” дівчат - посестер з гулагівських часів і країв – маловідомі ще імена, але без них – підпільниць, медсестер, санітарок, зв’язкових неможлива була б визвольна бороть - ба за Україну: Тоня Сірик, Мирося Румак, Богдана Бійов - ська, Нуся Катамай, Стефа Процак, Мартуся Чорна, Стефа Хомчак, Надя Солтис, Надія Муд - ра, Настуня Петреній, Ярослава Ємчук, Катруся Ковальчук, Юля Дейнека, Ірина Бущак, Дануся Пилипчук та ще тисячі невідомих, що полягли в Карпатах і Сибіру, на Колимі й на Соловках, в Норильську і в Кенгірі та інших ганебно „слав - них” ГУЛАГ - ах „країни рад та зрад ”! А незабутня Мати - Ігуменя Йосифа (Олена Вітер) – велика слуга Бога й України, дивовижна людина, Праведник – неймовірно багато витер - піла за віру, за Україну! Принагідно нагадаю: у червні 1941 р., відступаючи на схід, радянські каральні органи знищували в тюрмах в’язнів, розстрілювали їх. Так от: в одній львівській тюр - мі чекістська солдатня після знущань (вирізок грудей, зґвалтувань і т.п.) у подвір’я загнала близько 300 жінок і стала розстрілювати їх з кулемета... З вигуком „Слава Україні! ” падали тіло за тілом... Кілька жінок дивом залишились живими під горою тіл, у тому числі і Мати - Ігуменя, десь приблизно в 1942 році вона напи - сала книжечку про ці звірства, яка була видана німецькою мовою, але і досі її не віднайдено... Тож конче необхідно таки знайти її і переви - дати! Згадаймо й Ірину Сеник. Ірина Сеник – найдовгостроковіший політв’язень – жінка (34 роки в’язниць, таборів. заслань) – талановита по - Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
