Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Я мав нагоду їздити шляхами Широкими і скутими в бетон... Але вузенька стежка між житами У серці в'ється ... й жайворонка тон Незрівняних пісень в ясній блакиті Мою любов в полон схопив у житі... Величні в грізну бурю моря хвилі, Як бризками розкидують красу... Я їх люблю, - але ще більше милі Левади рідні квітчані в росу, Де в діямантах квіти у долині - Туди, до них, в чуттях все серце лине... Захоплююсь я туркотами грому, Коли відлунням даль навкруг тремтить Одначе тиша і та стріха дому, Де мамина сльоза ще мерехтить У пам'яті моїй, - є найцінніша, І понад все любов до неї дише... Святослав КАРАВАНСЬКИИ Графіка Софії Караффи-Корбут. Леся ЛИСАК-ТИВОНЮК М АТЕРИН СЬКЕ СЕРЦ Е Виховуючи своїх дітей, вона була водно час наче другою м атір’ю багатьом дітям. Коли б зарахувати всіх ш коляриків, яких вона на рідній землі вчила і виховувала, вийшло б велике число. Та справа була не у великих цифрах, які мали б комусь імпонувати. Головною тут була доброта її серця, яка ясніла й огрівала всю її скромну, тиху працю. Імена дітей, яких вона з лю бов’ю навчала основ грамоти і життя, не в силі було задержати в пам ’яті. Зосталися тільки деякі з них, поруч фрагментів із спогадів з учительських літ. При гадувалися сільські жінки, які приводили запи сувати дітей в школу й казали: „А ви, пані вчителько, не жалуйте руки на мого хлопця, бо то великий збиточник! Не годнам си дати з ним ради, най сі бодай в школі трохи боїть!” Так говорили ці бідолаш ні матері, яких било тверде мужицьке життя і яким здавалося, що сувора дисципліна - його конечна частина. А вчителька дивилася зі співчуттям на переляканого „зби точника” й відказувала: Ні, дитини бити не треба, треба по-доброму її навчити” . Бо цей малий „збиточник” був у більшості випадків
Page load link
Go to Top