Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Я мав нагоду їздити шляхами Широкими і скутими в бетон... Але вузенька стежка між житами У серці в'ється ... й жайворонка тон Незрівняних пісень в ясній блакиті Мою любов в полон схопив у житі... Величні в грізну бурю моря хвилі, Як бризками розкидують красу... Я їх люблю, - але ще більше милі Левади рідні квітчані в росу, Де в діямантах квіти у долині - Туди, до них, в чуттях все серце лине... Захоплююсь я туркотами грому, Коли відлунням даль навкруг тремтить Одначе тиша і та стріха дому, Де мамина сльоза ще мерехтить У пам'яті моїй, - є найцінніша, І понад все любов до неї дише... Святослав КАРАВАНСЬКИИ Графіка Софії Караффи-Корбут. Леся ЛИСАК-ТИВОНЮК М АТЕРИН СЬКЕ СЕРЦ Е Виховуючи своїх дітей, вона була водно час наче другою м атір’ю багатьом дітям. Коли б зарахувати всіх ш коляриків, яких вона на рідній землі вчила і виховувала, вийшло б велике число. Та справа була не у великих цифрах, які мали б комусь імпонувати. Головною тут була доброта її серця, яка ясніла й огрівала всю її скромну, тиху працю. Імена дітей, яких вона з лю бов’ю навчала основ грамоти і життя, не в силі було задержати в пам ’яті. Зосталися тільки деякі з них, поруч фрагментів із спогадів з учительських літ. При гадувалися сільські жінки, які приводили запи сувати дітей в школу й казали: „А ви, пані вчителько, не жалуйте руки на мого хлопця, бо то великий збиточник! Не годнам си дати з ним ради, най сі бодай в школі трохи боїть!” Так говорили ці бідолаш ні матері, яких било тверде мужицьке життя і яким здавалося, що сувора дисципліна - його конечна частина. А вчителька дивилася зі співчуттям на переляканого „зби точника” й відказувала: Ні, дитини бити не треба, треба по-доброму її навчити” . Бо цей малий „збиточник” був у більшості випадків
Page load link
Go to Top