Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОВО РІДНА... Ніна ВІРЧЕНКО ПРО ЗАБОРОНУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (XVII - XX ст.) (Продовження) У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів, як українська. Про це свідчить низка документів, що були прийняті з боку царської Росії, Польщі, Австро-Угорщини, Румунії і більшовиків-комуністів. Наводимо деякі історичні факти не заради звинувачення когось, а заради правди, що слугуватиме уроком українському народові у майбутньому. 1808 р. Закриття „Студіум рутенум” - ук раїнського відділення Львівського університету. 1817 р. Запровадження польської мови в усіх народних школах Східної Галичини. 1833 р. Московські солдати за наказом з Пе тербурга в один і той же день конфіскували з усіх мечетей Криму документи, книги, історичні ману скрипти татарською, турецькою та арабською мовами, серед яких було багато матеріялів про відносини Руси-України з південними народами. Конфісковані писемні джерела було спалено. 1834 р. Заснування Київського універси тету з метою так званої русифікації „Юго- Западного края”. 1839 р. Ліквідація української греко-като- лицької Церкви на окупованій Росією Правобе режній Україні. Сотні християн і значну кіль кість священиків було вбито, а 593-ох із них заслано до Сибіру. 1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського братства і наказ цензорам суворо стежити за українськими письменниками, „не давая переве- са любви к родине над любовью к отечеству”. 1853 р. Спотворено видання „Літопису” Граб’янки. 1859 р. Міністерством віросповідання та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині кириличну абетку замінено латин ською. 1862 р. Закриття на Наддніпрянщині без платних недільних українських шкіл для дорос лих. Припинено видання українського літератур ного та науково-політичного журналу „Основа”. 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва про забо рону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої „не бьіло и нет и бьіть не может”. 1864 р. Прийняття в Росії Статуту про початкову школу, за яким навчання має прова дитись виключно російською мовою. 1869 р. Запровадження польської мови як офіційної в закладах освіти й адміністрації Схід ної Галичини. Закон, згідно з яким чиновникам усіх відомств у Російській імперії призначалася значна доплата за русифікацію. 1870 р. Роз’яснення міністра освіти Росії Д. Толстого про те, що кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечно повинно бути “зро сійщення”. 1874 р. В Росії запроваджено статут про початкові народні школи, в якому підтверджено, що навчання має провадитись лише російською мовою. 1876 р. Імператор Олександр II видав Емський указ про заборону ввозити до Росії будь-які книжки і брошури, написані „малоро сійським наріччям”, друкувати оригінальні тво ри та перекладати українською мовою, влашто вувати сценічні вистави, друкувати українські тексти до нот і виконувати україномовні музичні твори. Указ про зобов’язання „прийняти як загальне правило”, щоб в Україні призначалися вчителі-московити, а українців спроваджувати на учительську роботу до Петербурзького, Ка занського й Оренбурзького округів. Це „загальне правило”, по суті, діяло і за радянської влади - аж до проголошення Україною незалежности в 1991 р. Як наслідок, більше ніж за 100 років з України у такий спосіб було виселено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну „відряджено” стільки ж росіян. 1876-1880 pp. Українських учених та педа гогів М. Драгоманова, П. Житецького та бага тьох інших звільнили з роботи за наукові праці з українознавства, а П. Лободоцького - лише за
Page load link
Go to Top