Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРЕСТУПИЛИ МЕЖУ ВІЧНОСТИ РОСТИСЛАВА З НИЧАЇВ БОГАЧЕВСЬКА Коли моя мама, Ростис лава з Ничаїв Богачевська, бу ла вагітна мною, польський уряд заарештував її в зв’язку з політичним процесом проти Союзу Українок. Мама очолю вала Союз Українок у Раві- Руській, і мій прихід та поча ток Другої світової війни при пинили її громадський труд. У часі війни її діти Ігор та Марія, тоді ще підлітки, попали окре мо у німецьку окупаційну службу. Мама не знала, що з ними трапилось, а тут на все нещастя та примусову працю - прикра мала дитина. Остаточ но, як багато подібних сімей, наша сім’я майже чудом з ’єд налася в американському пере- селенчому таборі у Мюнхені. Мама, друга із семи ді тей о. Декана Стефана та Евге- нії із Зарицьких Ничаїв, наро дилася 24 грудня 1909 року в Сокалі на Україні. Отець Сте фан помер в етапі на Сибір в лютому 1946 році. З ним була наймолодша його донька Ма рія. Мама довго не знала їхньої долі, а довідавшись, голосно заплакала. Це сталося під час Марійських святкувань в Ака демії Сестер Василіянок у Фі лядельфії. Мама завжди з глибоким сентиментом згадувала свої роки в гімназії Сестер Васи ліянок у Львові. Після її за кінчення мама одружилася з доктором Данилом Богачев- ським, адвокатом у Раві-Русь- кій. Там була дуже активна в громадьському житті, а особ ливо в Союзі Українок. Родина переїхала до Фі лядельфії, де мама знайшла працю спершу в швейних заво дах, а згодом у закладі про явлення фотографій. Стала ак тивно працювати як і в Союзі Українок, так і в Пласті. В Союзі Українок займала про відні позиції у 46-у Відділі та в Централі. Там народилися її перші онучки, і там налашту вала вона життя. Але в 1968 році я зава гітніла, і мама з татом пере їхали до Нью-Йорку, а тоді до Вашингтона. Мама здебільшо го виховувала онучок. Була гостинна і раділа гостям. Лю била літературу, читала багато і писала принагідні вірші на різні родинні та громадські свята. Написала короткі спо мини. Ставила дитячі вистави. Випробовувала нові способи варення. Вишивала. Шила цер ковні ризи. Замолоду мама з татом об’їхали Карпати велосипедом. Придумали сіделка для дітей, брали їх із собою і відвідували родичів та знайомих по цілій Галичині. Мріяли про мото- цикль. В Америці мама радо проводила час зі старшою доч кою у Скалистих Горах, хоч вже сама не мандрувала по них. Останнє десятиліття ма ма мала змогу провести у Києві і Львові, де зжилася із дітьми своїх сестер і де від найшла ту родинну теплоту, яку втратила під час війни. Особливо донька наймолодшої сестри, народжена у Чіті, пік лувалася нею як рідна донька, а то й краще. В Україні я поба чила свою передвоєнну маму - повну запалу та гумору. У тій же Раві-Руській вона не тільки ділилася своїм досвідом із відновленим Союзом Украї нок, але запально доводила, що помимо всіх труднощів де в’яностих років новітні сою зянки мають такі можливості, про які колишній Союз Укра їнок не міг і мріяти. Навіть домівка, у котрій проводились заняття, не дозволяла україн цям користатись приміщенням за тодішнього польського уря ду. А що держава не допомагає - то, принаймні, не стоїть на заваді. І не зупинялась мама на союзянках. Коли до Львова приїхав славний режисер, львівський уродженець Віктюк із російськомовною виставою і досить відкритим сексом, мама заявила, що на таку погань, і то ще „по-росийськи”, не буде дивитись і вийшла з театру ім. М. Заньковецької. В Америці
Page load link
Go to Top