Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
(всупереч багатьом титулованим мовознавцям) відчуття живої, справжньої, не спотвореної „осу- часненням” рідної мови. Чоловік Володимир — також один із головних цензорів і консультантів. Приємно, що він, попри позірну критичність, потай пишається моїм „письменством». І, звісно ж, приємно, що маю собі вдома упертого і щирого поціновувача моїх книжок. Зате не дає розслабитись тринад цятирічна Оля — наша старша донька, яка саме вступила в „перехідний” вік: читає рукописи, підсипає нові ідеї і регулярно обсипає мене з ніг до голови критичними стрілами. Чотирирічна ж донька Оксаночка сприймає книжки передовсім з точки зору ілюстрацій (дуже любить слухати й розглядати „Півтора бажання”) та радо вишукує у кожній із них мою фотографію. О. JL: Звідки черпаєте натхнення? Де збираєте матеріяли? М. П.: Колись іще великий Андерсен сказав, що казка живе навіть у квітці, яка росте під тином. Сюжети майбутніх повістей просто- таки вирують навколо, вони стукають у двері чи прямо в душу, вони втягують мене в якісь авантюри-пригоди... Аж поки врешті-решт не захоплюють остаточно, і доводиться лиш бігти вслід за своїми героями, устигати записувати їхні репліки і ждати від них нових, зовсім не залежних від мене вибриків. Персонажам своїх романів я щиро вдячна, що вони свого часу впускали мене на свою „територію”, дозволяли пожити їхнім життям, у паралельному вимірі, відволікши мене від буденних чи й більш ніж буденних проблем. О. JL: Чи бувають дні, коли писати не хочеться? М. П.: Звичайно! Це коли ходиш, сидиш, лежиш, глибокодумно морщиш чоло й грізно клацаєш комп’ютерною „мишкою”, але нічого цікавого не приходить до голови. Ото вже дійсно творчі муки! О. JL: У яких умовах Вам найкраще пи шеться? М.П.: Якщо нарешті сюжет „ожив” і зару хався — гарно пишеться в будь-яких умовах. На віть коли поруч торохтить телевізор, у сусідній кімнаті танцюють-вибрикують під шалену музику доньки, а через кожні п’ять хвилин доводиться бі гати на кухню поглядати на борщ. Якщо ж сюжет „не йде”, то не поможе ні стерильна тиша, ні най зручніше крісло, ні найякісніше епістолярне при ладдя. О. JL: Чи пишете про реальних людей? М.П.: Як на мене, реальні люди і реальне життя — те, без чого не може бути жодної пов ноцінної — хай і найфантастичнішої — книжки. Вони можуть обплестися щонайхимернішими ви гадками, але все одно становлять ядро істин- ности-правдивости, яке не дозволяє читачеві вигукнути оте сакраментальне „не вірю!”. О. JL: Наскільки Ви відкриваєтеся у книгах? Чи описуєте життєвий досвід, по котрому можна „прочитати” Вас? М.П.: „Авторе, опиши себе сам”? Мабуть, власних якостей і досвіду у творах не вдається уникнути жодному авторові. Мені — теж, хоч намагаюсь якнайдрібніше себе розщепити- розпорошити. І все ж із осторогою ставлюсь до такого-от „самописання”. Адже, на жаль, доволі часто доводиться в різних творах одного письменника зустрічати однакові характери: це автор, зумисне чи підсвідомо, вкотре описує себе. О. JL: Які книги та автори створили Вас? Які надихнули? М. П.: Якщо на це питання відповідати добросовісно, то відповідь вийде надто розлога! Більшість прочитаних мною творів так чи інакше залишали відбиток у моїй душі, формували паліт ру моїх думок і почувань. Ще з дитинства захопив весняний розмай „Лісової пісні” Лесі Українки, мудрість оповідок Божени Нємцової, містичність Стефана Цвайга, інтрига сюжетів Ірини Вільде... Від японського хоку назавжди зосталось відчуття минущості й краси світу, від Болеслава Пруса — глибина переживань, від Кнута Гамсуна — слі пучий спалах сонця після серпневої грози... Антонич, Плужник, Свідзинський, Тичина — особливі сфери барв і музики. З сучасніших — метафоричний Ігор Калинець, окрилена „пелюст ками буднів” (вислів із моїх „Бузкових зошитів”) Ірина Жиленко, мужня і мудра Ліна Костенко, афористичний Василь Слапчук... О. Л.: Що побажаєте читачам? М. П.: Насамперед скажу, що сьогодні справжній читач — це, може, навіть цінніше, ніж справжній автор. Талановитих авторів багато, а талановитий читач — це все-таки в чомусь под вижництво. Тому низько вклоняюсь перед людь ми, які люблять і вміють читати. Крім здоров’я і особистого благополуччя зичу таким ще й гарних книжок - творів, які не розчаровують, творів, які очищують і надихають. Інтерв ’ю провела Оксана Лущевська. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
