Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
(всупереч багатьом титулованим мовознавцям) відчуття живої, справжньої, не спотвореної „осу- часненням” рідної мови. Чоловік Володимир — також один із головних цензорів і консультантів. Приємно, що він, попри позірну критичність, потай пишається моїм „письменством». І, звісно ж, приємно, що маю собі вдома упертого і щирого поціновувача моїх книжок. Зате не дає розслабитись тринад цятирічна Оля — наша старша донька, яка саме вступила в „перехідний” вік: читає рукописи, підсипає нові ідеї і регулярно обсипає мене з ніг до голови критичними стрілами. Чотирирічна ж донька Оксаночка сприймає книжки передовсім з точки зору ілюстрацій (дуже любить слухати й розглядати „Півтора бажання”) та радо вишукує у кожній із них мою фотографію. О. JL: Звідки черпаєте натхнення? Де збираєте матеріяли? М. П.: Колись іще великий Андерсен сказав, що казка живе навіть у квітці, яка росте під тином. Сюжети майбутніх повістей просто- таки вирують навколо, вони стукають у двері чи прямо в душу, вони втягують мене в якісь авантюри-пригоди... Аж поки врешті-решт не захоплюють остаточно, і доводиться лиш бігти вслід за своїми героями, устигати записувати їхні репліки і ждати від них нових, зовсім не залежних від мене вибриків. Персонажам своїх романів я щиро вдячна, що вони свого часу впускали мене на свою „територію”, дозволяли пожити їхнім життям, у паралельному вимірі, відволікши мене від буденних чи й більш ніж буденних проблем. О. JL: Чи бувають дні, коли писати не хочеться? М. П.: Звичайно! Це коли ходиш, сидиш, лежиш, глибокодумно морщиш чоло й грізно клацаєш комп’ютерною „мишкою”, але нічого цікавого не приходить до голови. Ото вже дійсно творчі муки! О. JL: У яких умовах Вам найкраще пи шеться? М.П.: Якщо нарешті сюжет „ожив” і зару хався — гарно пишеться в будь-яких умовах. На віть коли поруч торохтить телевізор, у сусідній кімнаті танцюють-вибрикують під шалену музику доньки, а через кожні п’ять хвилин доводиться бі гати на кухню поглядати на борщ. Якщо ж сюжет „не йде”, то не поможе ні стерильна тиша, ні най зручніше крісло, ні найякісніше епістолярне при ладдя. О. JL: Чи пишете про реальних людей? М.П.: Як на мене, реальні люди і реальне життя — те, без чого не може бути жодної пов ноцінної — хай і найфантастичнішої — книжки. Вони можуть обплестися щонайхимернішими ви гадками, але все одно становлять ядро істин- ности-правдивости, яке не дозволяє читачеві вигукнути оте сакраментальне „не вірю!”. О. JL: Наскільки Ви відкриваєтеся у книгах? Чи описуєте життєвий досвід, по котрому можна „прочитати” Вас? М.П.: „Авторе, опиши себе сам”? Мабуть, власних якостей і досвіду у творах не вдається уникнути жодному авторові. Мені — теж, хоч намагаюсь якнайдрібніше себе розщепити- розпорошити. І все ж із осторогою ставлюсь до такого-от „самописання”. Адже, на жаль, доволі часто доводиться в різних творах одного письменника зустрічати однакові характери: це автор, зумисне чи підсвідомо, вкотре описує себе. О. JL: Які книги та автори створили Вас? Які надихнули? М. П.: Якщо на це питання відповідати добросовісно, то відповідь вийде надто розлога! Більшість прочитаних мною творів так чи інакше залишали відбиток у моїй душі, формували паліт ру моїх думок і почувань. Ще з дитинства захопив весняний розмай „Лісової пісні” Лесі Українки, мудрість оповідок Божени Нємцової, містичність Стефана Цвайга, інтрига сюжетів Ірини Вільде... Від японського хоку назавжди зосталось відчуття минущості й краси світу, від Болеслава Пруса — глибина переживань, від Кнута Гамсуна — слі пучий спалах сонця після серпневої грози... Антонич, Плужник, Свідзинський, Тичина — особливі сфери барв і музики. З сучасніших — метафоричний Ігор Калинець, окрилена „пелюст ками буднів” (вислів із моїх „Бузкових зошитів”) Ірина Жиленко, мужня і мудра Ліна Костенко, афористичний Василь Слапчук... О. Л.: Що побажаєте читачам? М. П.: Насамперед скажу, що сьогодні справжній читач — це, може, навіть цінніше, ніж справжній автор. Талановитих авторів багато, а талановитий читач — це все-таки в чомусь под вижництво. Тому низько вклоняюсь перед людь ми, які люблять і вміють читати. Крім здоров’я і особистого благополуччя зичу таким ще й гарних книжок - творів, які не розчаровують, творів, які очищують і надихають. Інтерв ’ю провела Оксана Лущевська. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
