Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРИНИНЕ ЗАЙМИЩЕ: її СТИЛЬ - її ДИХАННЯ Інтерв ’ю з відомою українською письменницею Мариною Павленко Павленко Марина народилася на Львівщині в родині вчителів. Дитинство її минуло на рідній для батьків Черкащині. Там же і закінчила Уманський державний педагогічний інститут (нині універси тет) ім. Павла Тичини. Після кількох років учителювання стає у ньому викладачем. Кандидат педаго гічних наук, доцент. Лавреат більше десятка всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів. Лавреат літературної премії „Благовіст”, недержавної українсько-німецької премії імені Олеся Гончара й літературної премії імені Михайла Чабанівського. Член Національної Спілки письменників України. О. Л.: Пані Марино, коли Ви розпочали писати? Чи пам'ятаєте перший твір і що на дихнуло на нього? М. П.: Писати почала, відколи себе пам’я таю. Мабуть, разом із малюванням, яке теж дуже любила. Стала школяркою — писала всякі вір- шенята-казченята і щедро мережила їх малюн ками в звичайних зошитах у косу лінійку. Досі перед очима одна з таких саморобних сторінок: намальовано танцюючих кухарів і вірш: „Борщ кипить, ніхто не бачить, бо на кухні гопки ска чуть...” (і т. ін.). Усі ті зошити регулярно виноси лись батьками на горище: ніхто не сприймав усерйоз моїх захоплень, бо вже і татові, і мамині літературні амбіції встигли зазнати розчарувань, навіщо це ще й доньці? А листи, писані батькам... із „країни Втікляндії” над Попівським ставком (я потім „задіяла” їх у книжці „Домовичок з паліт рою”)!.. Поштовхом до написання збірки „Півто ра бажання” („Казок з Ялосоветиної скрині”) теж став ненароком знайдений мій „творчий” зошит за третій клас: у ньому, серед інших, була й оповідь про Ялосовету і її волелюбних вихованок. Мені пощастило: і цей рукопис, як і попередній „Домовичок...”, спочатку виграв у літконкурсі видавництва „Смолоскип”, завдяки чому видався окремою книжкою, а тепер — з новими ілюстра ціями й у новому форматі — перевиданий ново- створеним і перспективним видавництвом „Грані- Т”. Зрештою, і друкована в „Кальміюсі” моя по- вістинка „Де твої білі банти? (Щоденник правиль ної третьокласниці)” — теж із тих часів. О. Л.: Ви, окрім того що пишете книги, ще й ілюструєте їх? Чи десь навчалися малю вати? У Вас хтось малював у родині? М. П.: На жаль, я не художник-професіо- нал, але малюю — наполегливо й палко — з ди тинства. Передалося це мені від мами і її батька, мого улюбленого дідуся Петра. Ще не знала, що олівець береться у праву руку (тому досі малюю лівою), а вже вимагала від мами: „Намалюй мені гусці коліна Не такі!.. Не такі!..” Заспокоїлась аж тоді, коли мама зобразила гуску на хвилях: колі на, мовляв, сховані у воді (як не згадати захова ного в коробці баранця з ’’Маленького принца”?). Змалку мріяла стати ілюстратором. Мабуть, мені таки пощастило, бо, не будучи професіоналом, я все ж ілюструвала „Абетку” Миколи Щербака. О. Л.: Як би Ви визначили жанри, за яки ми працюєте? М. П.: На перший погляд може видатись, що в мене дуже багато „жанрового розмаїття”. Атож, починала з поезії (а там і верлібри, й кла сичні форми, й „курйозні” вірші, й „мікропоеми” тощо). Потрохи перейшла до прози: маю і но велки, й повістини, й „щоденниковий” жанр, і спроби роману. Є навіть кілька п’єс, не кажу вже про науково-публіцистичні чи літературознавчі Ми познайомилися з Мариною Павленко вісім років тому. Тоді я лише вступила до Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини і, будучи студенткою філологічного факультету, старанно відвідувала лекції та практичні заняття. У той час і на тому курсі Марина Павленко вела практичні заняття з української літератури — не просто вела, а закохувала нас, ще зовсім незрілих молодих людей, у світ слова. І те їй вдавалося (та й вдається і сьогодні). Адже саме завдяки її добрим порадам безліч талановитих студентів розпочали писати прозу та поезію. Марина Павленко для багатьох стала вчите лем, взірцем і порадником. Але чи могла я тоді подумати, що мене навчала не тільки гарна викладачка, порядна людина, прекрасна жінка, а й справжня письменниця? Письменниця з великої літери! Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
