Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ілюстрація М. Бутовича. Леонід ПОЛТАВА МОЯ ЗНАЙОМА Бігла я у школу шпарко По іскристому сніжку І натрапила я в парку Н а пригоду, ось яку: Щ ось в очах немов мигнуло! Я здригнулась: Щ о це? Ай! З гілки вивірка стрибнула І гукнула: — Постривай! — Знаю, ти ідеш у школу... Може, в тебе є горіх? Не прохала б я ніколи, Так усе завіяв сніг! — Лапки склала, мов торбинку Простягнула, підняла... Навіть тістечка частинку Я звіряткові дала. Ой, люблю я частувати Цю товаришку мою! Ми весною пустувати Будем разом у гаю! Петро ШКУРАТ „чи АНГЕЛ ПРИНЕСЕ МЕНІ МАМУ?" Похмурий день непомітно згас у вечірніх сутінках, і зимовий вечір темною наміткою огорнув місто Перемишль у Західній Україні. Легенький сніжок падав на землю, обернувся в хуртовину, яка перекидала купу снігу з одного місця у друге і добивалася до щільно замкнених віконниць, намагаючись їх відчинити. Вулиці були майже порожні і ніщо не нагадувало, що сьогодні Святвечір. Час від часу приїздили вантажні авта і гуркотом моторів доповнювали дику музику хуртовини. Місто було затемнене і тільки де-не-де крізь щілини віконниць продиралася тоненька смужка світла. В одному з таких затемнених будинків, де, здавалося, все спить, панувала незвичайна метушня. То був дитячий будинок, де під опікою сестер-черниць перебували діти-сироти майже з усіх україн ських земель. Уже від самого ранку відбувалися в будинку готування до святої вечері. Сестри та прислуга мали стільки праці, що мусили залишити дітей самих. Тільки сестра Ярослава навіду валася до них щохвилини. Вона пригадала дітям, що сьогодні Святвечір, що ангел-хоронитель кожній чемній дитині прине се дарунок, що буде ялинка і діти будуть колядувати. Діти з увагою слухали сестру і, перебиваючи одне одного, допиту валися: - А що мені принесе? А що мені? Маленька п’ятилітня Таня довго вдивлялася в сестру синіми оченятами і несміливо запитала: - Чи ангел-хоронитель принесе мені мою маму? Сестра, збентежена таким питанням, несміливо відповіла: - Думаю, що так! Може, на вечерю мама не прийде, але вночі напевно прийде до ліжка й поцілує свою Таню... З усіх сторін знову посипалися питання дітей: - А моя мама прийде? А моя? Сестра заспокоїла їх і приобіцяла, що коли всі добрі діти помоляться до свого ангела-хоронителя, то мама прийде до кожної дитини. Залишившись самі, діти хотіли розпочати свої забави, але їх лякала хуртовина і вітер, що шарпав віконницю, ніби намагався вдертися в кімнату. Діти забралися в куток і полох- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top