Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“Планета Інгула міститься далеко від нас, там завжди тепло і яскраво світить сонце ...99 Галина Інгула Галина Інгула - це життєрадісна творчість, яскраві барви, щастя і настрій. Ось кілька речень, котрі художниця написала про себе на електронній сторінці: ,, Розповім про себе: мені 26 років. Я не чую з дитинства. Малюю теж з дитинства. Професійно займаюся малярством уже чотири роки. Я завжди обожнювала малювати, але не завжди вірила у свої сили, і серйозно захопилася живописом, коли закоха лася і вийшла заміж за Віталія Інгулу. Я народилася в Коростені, на Житомирщині. У дитинстві вчилася в школі для слабочуючих під Житомиром, у селі Березівці. Потім, коли мені було 16 років, ми з батьками переїхали з Жито мира до Києва. Тут закінчила школу для слабочуючих No 18. Потім багато чого вчилася: розпису по дереву, різьбленню по кістці, кондитерства, працювала веб-дизайнером. Коли відкрилася моя перша виставка, серія „Планета Інгула” сподобалася киянам більше за інші картини. Несподівано мої виставки зібрали велику пресу. ” Сьогодні Галині Інгулі лише 26 років, але вона вже мала дев’ять виставок і попереду багато нових досягнень. Її шлях до успіху - нелегкий, але інколи не людина обирає шляхи, а шляхи обирають людину - шляхи Галини сповнені барвами. Пані Галино, розкажіть, будь ласка, з чого розпочинався Ваш шлях до творчости? І що стало поштовхом? Я малюю з дитинства. Особливо любила моделювати і розмальовувати одяг для своїх паперових ляльок. Вчилась у художній школі, але там у мене чомусь відпало бажання творити. І я те закинула. А згодом, коли закохалася і вий шла заміж за Віталія Інгулу (2003 p.), мені захо тілося повернутися до свого мольберта. Віталій спочатку іронічно ставився до мого малярства, не вірив, що це серйозно. І я довела йому, що можу стати художницею. Навіть придумала нову планету і назвала її за прізвищем чоловіка. А ще я зустріла незвичайну людину - Вчителя з великої літери. Ви навчалися у творчій майстерні відо мого українського художника Костянтина Ко- саревського? Чи вважаєте той досвід сьогодні невід’ємною складовою Вашого уміння малю вати, а чи все ж то є покликання від природи? До К. Косаревського на заняття я прихо дила двічі на тиждень. Погожими днями ми завжди малювали з натури. У Києві чудові кра євиди, і ми їздили до парків, ботанічних садів. Він - небагатослівна людина, але все одно спочатку були складнощі у спілкуванні. Вчитель зумів налагодити контакт, писав мені завдання в зошит, пояснював техніку виконання, інколи жестом чи поглядом вказував на недоліки. І мені, не маючи слуху, було легко з ним спілку ватися. Адже він не тільки талановитий худож ник, а ще й чудова людина. І я стала художни цею насамперед завдяки йому. Хоча сам він завжди підкреслює, що в мене хист від природи. Чи пам’ятаєте свою першу картину? Що ви малювали в дитинстві? Чи вплинули наст рої дитинства на ваші роботи сьогодення? У дитинстві я частіше за все малювала квіти. А першим твором, що сподобався усім, особливо моїм татові, вчителю та чоловікові, була „Комета на планеті Інгула” у 2004 р. Як у дитинстві, так і зараз я малюю із задоволенням і лише тоді, коли в мене гарний настрій. „Планета Інгула” - ваша перша персо нальна виставка. Чим відрізнялася перша виставка від останньої? Ви мали вже дев’ять показів картин. Яку із виставок вважаєте найвдалішою? Коли з’явились картини „Груша та яблу ко”, „Сад на планеті Інгула” і т.д., батько почав наполягати на організації виставки. Я не була до цього готова. Хвилювалася, не спала ночами. Допомогли друзі моєї матері із Асоціації пра
Page load link
Go to Top