Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Седневі, народився її прекрасний цикл “Самі собі в своїй господі” - зворушливий до щему гімн простій людині. Тут ніби завмерла мудра вічність. Справжнє, не прикрашене нічим, люд ське буття. “Я оце б усіх бабусь у селах по намальовувала! Таке щось у них є прекрасне, що відходить, що його вже немає”, - каже Люся, і голос у неї тремтить. О, звісно, якби її воля - вона не проминула б жодної бабусі й дідуся, додивилась би до кожної усмішки, кожнісінької зморщечки! До їхніх очей і рук! Як би треба було і цей цикл, і решту картин Задорожної, видати альбомом і показувати світові високі зразки сучасного українського імпресіонізму. І якби справді наші владці розуміли, яку уні кальну спадщину ми маємо, то такі речі відбу валися б саме з їхньої ініціятиви... А поки що, не владці, а інші і помічають Люсю, і люблять - рідні, друзі, колеги. Ті, кому її завжди не вистачає. Свідчення цьому “Книги відгуків” різноманітних її виставок. Скільки в них теплих слів подяки! Ось найхарактерніші з них: “...Ваша серія “Мир землі нашій” — це ше девр філософського розуміння єдности людини і природи, Всесвіту. Цілющі паростки народних традицій мистецтва проросли у Вашому живо писі буйноцвітом. Саме через таких художни ків, як Ви, промовляє Україна до світу: “Дивіть ся, якая!” (Неля Заблоцька) “...Виставка дуже гарна. Але сказати це і тільки буде дуже мало. Вона запалює душу світлою силою. З кожного малюнка струменить жива творча думка твоєї душі і землі нашої України. Дерева, квіти, люди - це і мікрокосм, і макрокосм світу цього. Я вірю у незнищенність людського духу! Ти будеш жити вічно в Україні і в своїх творіннях... ” (Г. 3. Пономаренко, худож ник) Додам од себе: мені дуже хотілося б жити у світі Людмили Задорожної, де немає й крихти марнославства - серед людей із задумлими поглядами, серед квітів із барвистими очима, серед дерев із ранимими душами. У світі чуй ності й добра, де завше легко знайти порозу міння. Цей світ збагачує наші душі. Це - світ- затишок, світ-диво, світ-надхнення. Ми ніколи в ньому не заблукаємо й не станемо чужими. А наші серця, може, навіть заквітують, як ноти на картині Людмили Задорожної. Бодай на час того “концерту”, що зветься життям... Ганна ЧЕРІНЬ ВОСКРЕСІННЯ ПАМ’ЯТИ - БО ДУША її ЖИВА! Три книжки поезій Софії Морільо - „Вос кресіння пам’яти” (1999), „Іди і вір” (1994) і на решті - вибрані поезії з променистим заголовком „А душа її - жива” - плетиво тернового вінка, що символізує мученицькі роки в гулагському пеклі Колими і не набагато кращі поневіряння в жор стокому підневіллі радянської дійсности. Її цькували беззмістовними обвинувачен нями й ставили перешкоди в навчанні, праці, а в основному - в творчості цієї всебічно обда рованої особистости тільки за її безмежну любов до рідної землі - не лише до Срібної землі, а й до цілої України - недарма ж починає вона „Воскресіння пам’яти” молитовною присвятою Олені Телізі... Повернувшись нарешті до Закарпаття, Софія „В передчутті весни” стрічає весну як символ відродження України „В садах Кавказу, Криму та Кубані”. Певно ж їй, як і кожному щирому патріотові, болить серце за хитання в уряді й народі України, за ще існуючі незгоди й кривди... Пісні гарні, але ж, у противагу вислову „Не хлібом єдиним”, - ...Пісня піснею, а життя суворе І жадає хліба, не лише краси. А „фатум ворожий” прагне знищити ту (буковинську) віть... Але поетеса незломна: вона шукає радість і надхнення в природі, виходить наперед із дзвінким девізом „Іди і вір!” Магічна сила слова веде до предківських джерел, за певняє зв’язок із майбутнім поколінням. Зако хана в рідну мову Софія Малильо невтомно виливає до неї любов найніжнішими словами, закликає від колиски поїти нею кожну дитину. Саме слово будило нас до бою, здобуло нам незалежність, покликало до авангарду нашу молодь. Недарма ж у цілім світі тримає Україну великий поет Тарас Шевченко - як доказ непоборної сили слова. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
