Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
гуцульські локалізми неви мушено, на диво органічно поєднуються з екзотикою інших країн. „Олеандри”, „кіпариси”, „камелії” мир но сусідують з „ялицями” з „полонинами”. У творах Віри Вовк справді „дме простір від Карпат до Анд”, як зауважує вона в „Автопортреті”. Вона всю ди вдома, бо глибоко в її душі як талісман відчуття рідної землі. Її творчість вселюдська, що культивує єдиний культурний прос тір. Та це аж ніяк не при тлумлює постійного, гострого, аж щемкого відчуття усього тягаря одвічних українських болів і сподівань. Світ поезії Віри Вовк - переважно світ жіночий: свій погляд на дійсність, життя серцем, характер емоційності, асоціативні сфери. Та й населений він у значній частині персонажами жіночими. Цей світ далекий від феміністичної жорстокості й наступальності. Натомість, ніде правди діти, - ідеалізація жінки (з великої літери), традиційна, іноді підсвідома ідентифікація Жінки і України, глобалізація жіночого начала - як най повнішого й найбезпосереднішого втілення усієї гами проявів людського у всій їхній висоті й земності, повноті й суперечливості. Усі мої маски то мозаїка мого обличчя. („Жінка”) У збірці „Жіночі маски” та й в інших творах окремими імпресіоністичними мазками творить словесні портрети. Персонажі історичні, міфоло гічні, літературні, постаті християнської агіогра фії - усіх часів і народів. Єва, Єврідіка, Кас- сандра, Нефертіті, Брунгільда, Ізольда і Джуль- єтта, Либідь і Ярославна, Дзвінка й Бондарівна, Алла Горська і Надія Світлична... Ці маски зливаються в колективний портрет Жінки. І жінка українська природно вписується в це гроно. Для Віри Вовк, усе життя якої практично минуло поза Україною, природно відчувати себе українкою: „я просила б Бога, щоб ти, моя далека, безмежна, недосяжна країно, була мені небом” („Вітражі”). Вважала своїм покликанням долання зашкарублих провінційних стереотипів, пов’язаних з українством (національного самоїдства, культурної обме женості), плекання вищих форм української культури. Відкривати світові Україну і залучати її як повноправну до світової культури - ак тивно, конкретно, викорис товуючи кожну можливість. У 60-х роках раз при їздила в Україну. „Отже, та Україна, яку я залишила в дитинстві і яка скидалася на освячену спогадами по надземну легенду, справді існувала, - писала у своїх спогадах „Київ шіст десятих років”, - але треба було доторкнутися її, як Тома до Христових ран”. Із творчих взаємин з українськими колегами „виросли обопільні плодющі наслідки, яких уже не викреслити з історії української культури”. Своєю присутністю намагалася вносити якісь позитивні зрушення в культурні зв’язки України зі світом, інтегрувати культурні інтереси діяспори й „материка”. Виступала в Спілці письменників, у Товаристві культурних зв’язків із закордоном, співпрацювала з Миколою Бажаном, з Іваном Драчем, з провідними перекладачами. Використо вувала всі можливі офіційні канали співробіт ництва, водночас уникаючи офіціозу й облуди. А це було нелегко. Ставлення до неї офіційних чин ників було в кращому разі вкрай насторожене, а то й одверто вороже. Водночас у себе вдома наражалася на нерозуміння екстремістськи на лаштованих українських кіл: „Емігрантські кола бомбардували мене по всіх фронтах, і мені дово дилося „відгризатися” на сторінках „Сучасності”. З власного невеселого досвіду спілкування з КГБ можу засвідчити, що на допитах ім’я Віри Вовк не раз зринало серед осіб із закордону, зв’язки з якими кваліфікувалися як антирадян- ська діяльність. Головне, що вабило Віру Вовк на Батьків щину, - це товариство друзів-однодумців, де вона завжди почувала себе вдома в атмосфері шістде- сятницького відродження, де її завжди мали за свою. Ірина Стешенко і Євген Попович, Микола Лукаш і Григорій Кочур, побратими Іван Світлич- Віра Вовк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
