Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДЛЯ МАТУСІ Одарка КРИШТАНОВИЧ Нині свято - Мамин день! Заспіваю пісень Д ля матусі. Ще й рясних, запашних Нарву квітів польових Д ля матусі. % Затанцюю гопака - У присядку ще й млинка Для матусі. І гукну на цілий світ, Що бажаю многих літ Я матусі! Віра ВОВК КНЯЗІВНА ГАЛОЧКА І СИРІТКА АННИЧКА В палаті на горбі жила біла, як сніг, кназівна Галочка. Вона мала багато іграшок, але ніщо її не тішило, навіть мальована гойдалка в саді ні. А на другім горбі жила в малій хатині, що зпападала щораз глибше в землю й заростала мохом, сирітка Анничка. Одного ранку Анничка проходила попри палату і побачила в вікні білу князівну, що гірко плакала. - Чому ти плачеш? - дивувалася Анничка. - Як мені не плакати, - відповіла Галочка. Вже скупилася гратися іграшками й гойдатися на гойдалці. Я не знаю, що мені робити. Ти хочеш погратися зі мною? - В мене нема часу, - сказала Анничка. - Що ж ти робиш цілий день? - спитала Галочка. - Я ліплю коники й півники зі сиру, а потім продаю на базарі. - А ввечорі ти не граєшся? - Ні, але я слухаю, що казан мені розказує, коли я в ньому варю куліш. - Казан? Невже він казки розказує? - Розказує! Вчора розказував про чарівне джерельце, що булькоче під скелею. Хто в ньому вмивається - дістане зірку на чолі й місяць на косі. Це почули дворяни й почали сміятися з Аннички. Вона підняла свій кошик з кониками й півниками і побігла на базар. Вже звечоріло, коли А нничка розвела вогонь у своїй хатині. Вона розв’язала ріщ а з рантуха і підложила під грубу, потім докинула жменю сухого ялівцю. Вогонь почав стрибати скочки, а старий казан забринів, мов на дримбі. - Брр... Нині такий холодний день, а ти аж тепер розводиш вогонь! - Ти ж знаєш, що мене не було вдома; пішла коники зі сиру продавати. Казан сердився: - Кому там треба твоїх коників... В крамницях стільки блискучих іграшок, аж за очі беруть. - Та все ж таки Галочка купила в мене п ’ять півників і коників, ще й з жеребцями. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top