Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДЛЯ МАТУСІ Одарка КРИШТАНОВИЧ Нині свято - Мамин день! Заспіваю пісень Д ля матусі. Ще й рясних, запашних Нарву квітів польових Д ля матусі. % Затанцюю гопака - У присядку ще й млинка Для матусі. І гукну на цілий світ, Що бажаю многих літ Я матусі! Віра ВОВК КНЯЗІВНА ГАЛОЧКА І СИРІТКА АННИЧКА В палаті на горбі жила біла, як сніг, кназівна Галочка. Вона мала багато іграшок, але ніщо її не тішило, навіть мальована гойдалка в саді ні. А на другім горбі жила в малій хатині, що зпападала щораз глибше в землю й заростала мохом, сирітка Анничка. Одного ранку Анничка проходила попри палату і побачила в вікні білу князівну, що гірко плакала. - Чому ти плачеш? - дивувалася Анничка. - Як мені не плакати, - відповіла Галочка. Вже скупилася гратися іграшками й гойдатися на гойдалці. Я не знаю, що мені робити. Ти хочеш погратися зі мною? - В мене нема часу, - сказала Анничка. - Що ж ти робиш цілий день? - спитала Галочка. - Я ліплю коники й півники зі сиру, а потім продаю на базарі. - А ввечорі ти не граєшся? - Ні, але я слухаю, що казан мені розказує, коли я в ньому варю куліш. - Казан? Невже він казки розказує? - Розказує! Вчора розказував про чарівне джерельце, що булькоче під скелею. Хто в ньому вмивається - дістане зірку на чолі й місяць на косі. Це почули дворяни й почали сміятися з Аннички. Вона підняла свій кошик з кониками й півниками і побігла на базар. Вже звечоріло, коли А нничка розвела вогонь у своїй хатині. Вона розв’язала ріщ а з рантуха і підложила під грубу, потім докинула жменю сухого ялівцю. Вогонь почав стрибати скочки, а старий казан забринів, мов на дримбі. - Брр... Нині такий холодний день, а ти аж тепер розводиш вогонь! - Ти ж знаєш, що мене не було вдома; пішла коники зі сиру продавати. Казан сердився: - Кому там треба твоїх коників... В крамницях стільки блискучих іграшок, аж за очі беруть. - Та все ж таки Галочка купила в мене п ’ять півників і коників, ще й з жеребцями. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top