Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Павлович. Він незворушно простояв уже дві сот ні років, а в дні війни слугував місцевим меш канцям справжнім „Убєжищем”. „Зручно, що він зараз у нетрях - тут лобода, кропива, осока... Влітку його не видно, і тому сюди не так часто лазять. Бо якби був широкий доступ, то і його б уже давно зруйнували”, - розповідає Н. Бутенко. Власне, тепер це простора заля, в якій та кож можна б улаштувати якусь експозицію. В будь-якому разі меморіяльний комплекс зводити необхідно, хоча б до 200-річчя Євгена Гребінки, до якого залишилось іще якихось п’ять літ! Сьо годні багато говориться про проблеми україн ського села, яке опинилося на маргінесі усіх про цесів у державі. Тож чи не варто приділяти особ ливу увагу саме отаким місцям, які акумулюють у собі гордість краю, будять національну па м’ять? А якби ще прокласти сюди туристичний маршрут... А тепер повернімося в Гребінку. В Будинку культури районна бібліотека розгорнула виставку книжок Євгена Гребінки та праць про нього. Так от: останнє видання творів письменника - три томник - виходило аж... 1980 року! Як розповідає Людмила Безвиненко, якось її колишнього учня на прийомі в Австрії попросили дістати цей три томник, то його тут ледве знайшли! Основну увагу організаторів святкування ювілею було зосереджено на проведенні урочи стого вечора пам’яти Євгена Гребінки та міжра йонного конкурсу читців. І ці заходи вдалися найкраще. Композиційним стрижнем концерту була розповідь ведучих про письменника, на яку на низувалися різноманітні виступи - особливо за пам’ятався самодіяльний хор із села Мар’янівки, виступ молодого кобзаря Максима Сліпака та „Очи черньїе” у виконанні начальниці Відділу культури Надії Бутенко. Голова Полтавської обласної „Просвіти”, народний депутат Микола Кульчинський подарував місцевій бібліотеці „просвітянські” книжки, зауваживши, що 200- річчя з дня народження Євгена Гребінки слід відзначати вже на державному рівні. Професор Ольга Цибаньова, дослідниця творчости Євгена Гребінки (її книжка вийшла ще 1972 року в серії „Життя славетних”) зупи нилася докладніше на темі двомовности творів письменника. Вона наголошувала на тому, що не варто зараховувати Євгена Гребінку до активу російської літератури (а такі спроби в тамтеш ньому літературознавстві є) лише тому, що він пи сав російською. Вчена звернула увагу на історичне тло, в якому доводилось жити і творити письменнику - заборона української мови, яка почалася іще з часів Мазепиного бунту та була повторена не один раз. Тому саме на цьому тлі та кою важливою була праця Євгена Павловича над виданням українського друкованого слова: його „Ластівка” полетіла в Україну дуже вчасно... Але твори, з якими ім’я Гребінки асоцію ється найбільше, - байки, - написані українсь кою. Надавши неповторного національного ко- льориту відомим сюжетам, 22-річний письмен ник створив цілий етап у розвитку української байки. Саме це й засвідчили учасники міжра йонного конкурсу читців. За умовами конкурсу, кожен з них у своєму виступі мав виконати один твір Євгена Гребінки. „Ведмежий суд”, „Сонце та хмари”, „Рибалка”, „Дядько на дзвіниці”, „Пшениця” - такі давні й вічно нові теми не справедливосте сильнішого в цьому світі, де все справжнє, найдостойніше завжди чомусь зали шається насподі: Я бачив, як пшеницю мили: То що найкращеє зерно У воду тільки плись - якраз пішло на дно, Полова ж навісна пливе собі по хвилі... Жюрі на чолі з директором обласного Центру народної творчости та культурно-освітньої роботи Управління культури і туризму Полтавської обласної держадміністрації Ліною Ковтун обирало найкращих. Перше місце посів справжній са мородок, надзвичайно обдарований юний артист Максим Баран. Узагалі цей конкурс, як на мене, був най кращим ушануванням пам’яти Євгена Гребінки. Він засвідчив живий зв’язок між поколіннями. І приємно було бачити, яка на гребінківщині росте талановита й смілива молодь. Ось, напри клад, Олена Артюшенко, яка поділила з Макси мом перше місце, дібрала для виступу донедавна „забутого” вірша Василя Симоненка „Приру ченим патріотам”, який прозвучав, що й казати, вельми актуально. А володар другого місця, у- чень гребінківської школи-гімназії Богдан Пунь- ко виступив із власною байкою. У ній ішлося про те, як лісові мешканці обирали в місцеву Раду депутатів, і не придумали нічого кращого, як віддати трон Цапу та Барану...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
