Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
письменника на смертному ложі... Загалом, матеріялу достатньо для ознайомчої лекції про життя і творчість Євгена Гребінки - і зовсім мало як для повноцінного музею гордости краю. На окремому стенді - текст із нотами до всесвітньо відомого романсу „Очи черньіе”(„Очі чорні”), завдяки якому Гребінка здобув світову славу. Втім, ще й нині мало хто знає ім’я справжнього автора пісні, обурюється Людмила Безвиненко: „От у нас відбуваються різні конкурси, і навіть всеукраїнські, де цей романс називають циганським, а про Гребінку й не чути! А нам дуже образливо, телефонуємо туди й просимо: не дуріть людей, та це ж Гребінка! Знаєте, як писала у своїй статті директор районної телестудії Ніна Третяк? Якби з кожного виконання цієї пісні на облаштування музею Євгена Гребінки „капало” хоч по копійці гонорару, експозицію можна було б покрити чистим золотом!” І справді. Чи настільки ми вже багаті на світове визнання, щоб розкидатися такими іме нами, щоб отак не плекати пам’яті про своє най краще? Переходжу до найболючішого - стану збережености меморіяльних місць, пов’язаних із видатним іменем. Письменник народився 2 лютого 1812 року на хуторі з промовистою назвою Убєжище - тепер це село Мар’янівка під Пирятином, за 12 кілометрів від Гребінки. Сюди ж він і повер нувся наприкінці свого шляху: „Добре... було б дома лежати...в Убєжищі, на Україні. Візьміть мене додому. Хай мені заспіває жайворонок степовий у рідному краю...”, - так передають останні слова Євгена Гребінки. Прах його пере везли із Санкт-Петербурга й поховали в родин ному гробівці. Саме в Убєжищі письменник написав біль шість своїх байок, тут йому явились і славетні „Очи черньїе” після знайомства з майбутньою дружиною Марією Ростенберг... Слід відзначи ти й те, що наприкінці червня 1843 року в ро динному маєтку Євгена Павловича гостював сам Тарас Шевченко. Кажуть, що зберігся навіть каштан, під яким вони відпочивали. ...Підходимо до пам’ятника Євгена Гре бінці на його могилі. Плитка здулася, от-от повідпадає. Частину огорожі розікрали „мета лісти”. Начальник відділу культури районної державної адміністрації Надія Бутенко розпо відає, що вже виділені кошти на реставрацію і пам’ятника, й огорожі. Але ж як реставруєш душі отих вандалів? І де гарантія, що таке не трапиться знову? Це, як я вже писала, родинний гробівець. Тут поховані батько й мати письменника, сестри і брати. На їхніх похованнях покладені звичайні тротуарні плити, по яких відвідувачі підходять до могили Євгена Гребінки. Утім, як говорить Надія Бутенко, не факт, що й письменник похо ваний саме там, а не десь тут, під плитами... Підходимо до будинку, який викликає чи не найбільше дискусій серед місцевих мешкан ців. „Це хата, збудована 1903 року молодшим братом письменника Аполлоном, Євгена Гребін- ки на той час уже давно не було. Термін експлу атації цього приміщення - 75 років, а йому вже більше ста. Фахівці проводили обстеження і визначили, що воно не підлягає ремонту”, - розповідає Надія Бутенко. Раніше тут містилася сільська школа, у 1993 році її відселили, і з того часу будинок залишений фактично сам на себе. Сьогодні це вже просто руїна. І відділ освіти, на балянсі якого перебував цей дім, тепер передає його у відділ культури... Відтак, вирують думки про необхідність створення тут повноцінного музею Євгена Гре бінки. Власне, як свідчить у газеті „Гребінчин край” місцева журналістка Світлана Педоряка, така спроба вже була: „Самотужки місцеві меш канці та школярі зібрали різноманітні старовин ні предмети побуту, оформили кімнати вишив ками, квітами, картинами. Але, на жаль, не всі сільчани пройнялися такими патріотичними, ду ховними ідеями. Декілька разів садиба пережила варварські напади. Багато старовинних речей (в основному це вироби з міді та заліза) було ви крадено. А глиняні горшки та макітри незвані гості просто нещадно потрощили. Після цих по дій школярі перенесли решту предметів у міс цевий клюб, де також діє музейна кімната, при свячена життю і творчості Є. П. Гребінки”. Одначе Надія Бутенко переконана, що за нинішніх умов відбудувати садибу нереально: „Хто знайде гроші на її відновлення, якщо тут навіть фундаменту вже немає? Це коштуватиме як мінімум півмільйона гривень!” На обійсті Гребінок найкраще зберігся погріб, про який із любов’ю згадував сам Євген Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
