Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Марія ЛИТВИН БЕЗПРИТУЛЬНА ПАМ’ЯТЬ, або ХТО ВРЯТУЄ ХУТІР ЄВГЕНА ГРЕБІНКИ? Усього 36 років доля вділила Євгенові Гребінці. Але за цей час він устиг найголовніше: пройти шлях від малороса до українця. На ньому - і компроміси двомовности, і - славетний альманах „Ластівка”, який об’єднав письменників з усієї Вкраїни і показав, що українською мовою можна писати не „лише саме ку медне, смішне ” - це мова великого народу. І, зрештою, доленосна з ’ява на українському шляху - Кобзаря... Через п ’ять років ми підійдемо до 200-річчя з дня народження письменника. Але з чим? ...Дзвінкий зимовий ранок. За вікном при міської електрички розгортаються білі поля, зву жуються до смужки змерзлих перонів, а потім знову розкидаються просто до неба. Ми їдемо на Полтавщину, в місто Гребінку, на святкування 195-ї річниці з дня народження Євгена Гребінки. У вагоні торгують усім, чим тільки можна: тут вам і медичний довідник, і неймовірно ліку вальний йод, і шкарпетки, й рушники з Херсона, і пиріжки, й цукерки... А ось повагом проходить чоловік із віялом „кулькових” ручок і скоромов кою примовляє: - Ручки три на гривню, ручки три на грив ню... Вагон куняє далі, а один дядько недбало кинув: - Вони пишуть? Продавець зупиняється біля нього й незво рушно відповідає: - А ви хотіли, щоб три на гривню - та ще й писали? От їхав би з нами Євген Гребінка, - поду- малось, - це вже була б готова байка! В дорогу я взяла з собою щоденник Тараса Шевченка - ім’я Євгена Гребінки від нього не віддільне. Це ж Гребінка був одним із тих пово ротних людей у житті генія, завдяки яким він нарешті знайшов свою дорогу. Шевченко ж не вважав себе поетом. „Як іноді нападуть злидні, то я пачкаю папірець”, — недбало відповів він Петрові Мартосу, який підняв із підлоги списа ний аркуш у майстерні художника. Зібравши ще й інші Шевченкові „папірці” з коробки під ліжком непробудженого генія, він поніс їх Євгенові Гребінці, й вони разом ледве вмовили поета видати „Кобзар”: “Не хочу, не хочу, далебі що не хочу! Щоб іще побили! Цур йому!” — згадує Мартос Тарасові заперечення... Так от, їдемо Полтавщиною, читаю щоден ник Шевченка. Він іще на засланні, але вже отримав звістку про свободу, і в кожному сні зустрічається з усіма, кого знав і любив у ТОМУ, справжньому житті, яке в пам’яті серця. Читаю і пишаюся, що їду по такій омріяній землі. Але потяг стає на зупинці „Паризької Комуни”, я підводжу очі і вже сама не знаю, де ж отой світ, про який він так мріяв... Вулиця Калініна, Петровського, парк Іллі ча... Це вже ми їдемо по самій Гребінці. На даху районного Будинку культури зяє мало приваб лива дірка. Зовсім несвятковий вигляд і в стелі актового залу, в якому відбувся урочистий вечір пам’яти Євгена Гребінки. І скрізь відлунює оце сакраментальне: „залишковий принцип фінансу вання культури”. Як у тій історії про „ручки три на гривню”... Тому особливою повагою переймаєшся до людей, які намагаються хоч якось латати ті „дірки” державної недалекоглядносте - саме їхній ентузіязм і продовжує справу Євгена Гребінки. Ось Людмила Безвиненко. Тридцять років тому вона створила кімнату-музей Євгена Гребінки в місцевому Будинку культури. І цей невибагливий куточок пам’яті - на сьогодні фактично єдиний в Україні музей видатного бай каря. Але про цю болючу тему - трохи згодом... Кімната діє при краєзнавчому музеї, зібра ному також зусиллями цієї дивовижної жінки. Давні вишиванки, глечики, рушники... „Збирали це все своїми руками, їздили з чоловіком на мотоциклі по селах, мішками звозили”, - згадує Людмила... Кімната-музей Євгена Гребінки доволі скромна, адже й зібрана за можливостями. Різні видання творів Євгена Гребінки, копії його рукописів із Ніжинського музею, дві книги 1812 року видання, за якими він навчався - „Гра матика” і „Арифметика”, копія рідкісного фото
Page load link
Go to Top