Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
. МОЇЙ „М Е В1“ До мене дійшла вістка, що її не стало. Ніяк не можу з тим погодитися, щоб її вже не було. В моїй памяти вона обличчем і вдачею молода так, як я її пізнала 1902-го року Тоді дістала я перший її лист зі світлиною з Ялти, з-над Чорного моря. Письма того давно нема, але в моїй памяти остало з нього, що її батько щирий українець, богатий, (як було лиш скром но поміж стрічками намічено), що хотів піднести про- мисл на Україні та за те знищив його міністер Вітте. З приводу втрати цілого мастку, він скінчив траґічною смертю, бо кинувся під потяг. Мати Христі Алчевської побіліла з горя за одну ніч, а в неї самої, що числила в той час заледви кільканадцять літ, осталося на мо лодій головці по одній стороні біле пасмо волосся. Про свою літературну працю не згадувала мені в своїм пер шім листі, але я пізнавала її спроби тут і там в Літе ратурно-Науковому Вістнику. Доки жив Христі брат, славетний співак, Іван Алчевський, що майже постійно перебував при па ризькій опері, він щиро спомагав матеріяльними свої ми здобутками матір і сестру. Особисто пізнала я Христю й її матір в році 1904 —5, як переїзджали в повороті з Яремча через Чер нівці назад на Україну, задержавшись тут на кілька надцять годин на те, щоб познакомитися особисто зі мною. Вона новитала мене як письменницю, а я її як незвичайно милу, гарну й ґраціозну істоту з пое тичною душею. Я пішла відвідати з нею її матір, біло голову матрону, що приняла мене як давну знайому щиро, отверто, безцеремонно. Тут у готелі (Під Чорним Орлом) провели ми зо дві годині і з обіцянкою писати собі часто й не забувати себе, розійшлися, бо в 8-мій вечером вони від’їхали. Той двогодинний побут збли зив нас дуже, особливо Христя навідувалася до мене листовно часто. v В році 1908-мім ми стрінулися в німецькім курорті Навгайм. Мені було кілька день до від’їзду, коли вони з матірю над’їхали з Харкова. Зараз-же ще тої самої днини по їх приїзді, скоро лише влаштувалися в якійсь сусідній віллі, вона забрала мене на повіз і ми по їхали далеко поза курорт. її бажалось проїхатися „ні мецьким стеном” та розказати мені з захопленням про сиравдішний, український, безмежний степ і як чоло вік в нім стає мимоволі „поетом”. Говорила, що пере бував богато в селі, що її ікати вчить у селі декілька годин тижнево й по українськи сільських дітей. День в день навідувалася вона до мене, ходили й їздили ми на проходи, між тим як її мати. лиш рідко виходила. Про своє замилування до літератури і до писання прози чи поезії, вона мало говорила і я відгадала, що „писання” чи поезія, це було в неї якогось рода ..моль бою”, що не надавалося до буденщини. На спомин отих кількох гарних днів,’ проведених на чужині, дали ми зробити світлину. Резставшись із Христею в Навгаймі, ми не бачи лися більше, хоч часто, дуже часто вона навідувалась листовно до мене і від часу до часу висилала мені, своїй „Ольгуні”, як називала мене пестливо в своїх листах світлини. А я відписувала їй „своїй меві” не менше тепло. Наше листування було більше приятельське, ніж літературне. Пригадую собі всякі подробиці. Вона опо відала мені, що до 8-го року життя ходила в хлопячій одежі, бо їй дуже подобалося бути хлопцем і називала себе „Мішою”. Як їй поводилося по смерти матері і брата, мені невідомо. В році 1921, коли один із моїх братів вертав із російського полону, відвідав її (вона подавала в той час лекції української мови в міністерстві у Харкові), то ледви пізнав її по ще завше гарних ласкавих очах, які світилися в марному личку. Двічи приходила мені після того відомість від неї. Раз писала, що вже не голодує так тяжко і що в Харкові є вже центральне огрівання, а другий раз, що вчить по французькії а часом й по українськи, що трохи краще відживляється, тішиться на моє опові дання „Апостол черні”. Оба рази відповіла я їй на її листи, але чи дійшли вони до неї? Коли дійшла до мене відомість про її смерть, я в недовгий час потім стала шукати збірки українських поезій під заголовком: Розвага, виданої 1908 року в Київі, де, знала я, знаходилися між іншими і Хри- стині поезії. Мені хотілося прочитати її вірші, наче почути її голос. І найшла. Крім „Розваги” попався мені в руки і оден її нарис під заголовком: „Де мріє далеч”. Приглядаюся ближче й бачу, що нарис той присвячений моїй особі і то в році 1909, коли помер мій наймолодший брат, який мимоходом сказавши, забрав богато сонця з мого життя за собою. І я врешті пригадала. Вона, та люба, колись така гарна людина з сонцем на устах, посвятила мені той нарис. Але я в своїм тодішнім великім жалю, не доти каючись й інших книжок, не брала й того нарису Христя Алчевська (перша з права) з Ольгою Кобилян- ською підчас лікування в Навгаймі (1908 p.). Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
