Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Максим Рильський ШЕВЧЕНКО Всі його ми батьком звемо, Так від роду і до роду: Кожний вірш свій і поему Він присвячував народу. Він любив усе прекрасне Він ненавидів потворне, - І його ім’я - незгасне, Світлий образ неповторний. Чисту матір і дитину Він прославив серцем чистим. Всю осяяв Україну Поглядом він променистим. Ось чому в сім’ї великій, У цвіту садів прекрасних Буде жити він вовіки, Як безсмертний наш сучасник. ШЕВЧЕНКО І ДІТИ Коли Шевченка заслали до Новопетровської цитаделі, то він там запізнався з дітьми капітана Ускова. От, що пише Агата Ускова про Шевченка. Всі любили поета, але найбільше діти. Він любив їхнє товариство й міг цілими годинами з ними бавитися. Маленьку Надійку, що була тоді ще немовлятком, Тарас Шевченко, такий великий і незграбний, ніжно брав на руки, носив її і всміхався до неї ясною й ніжною усмішкою. Старша дівчинка Наталка всією душею полюбила поета. Побачивши його здалека, вона бігла до нього щодуху, охоплювала його руками, шарпала, висла на шиї, а Тарас весело усміхався, садовив її на плечі або ганявся за нею по садку, вимовляючи якісь неймовірні звуки й удаючи, що він її хоче вкусити. Як десь у садку чувся сміх, вереск - всі знали, що десь Наталка з Тарасом Григоровичем. Десь у холодку він лежав, обличчям до землі, а Наталка, махаючи прутиком, сидить у нього на спині, розкудовчує йому волосся й дзвінко сміється, їхнє товариство було нерозлучне. Часто, набігавшись і втомившись, вони засинали під дере вом мирним сном. Під час обіду Наталка вилазила на коліна Шевченкові й годувала його своїми масними пальчиками. Т. Шевченко страшив її, що може з’їсти її пальчики, цілував дівчатко і садовив її коло себе на високе крісло. По обіді Шевченко любив подрімати. Наталка йшла за ним, сідала коло дверей альтанки і терпеливо дожидалася, поки пробудиться її приятель. 7 . Шевченко. “Казашка Катя”. Сепія. 1856-1857pp. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
