Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
його доробок - одне з дивовижних, пречудових явищ нашого непростого культурного життя, гідне щонайвищого пошанування. Саме Галина з Дмитром уклали антологію української діас- порної поезії „Листок з вирію” - вже побачили світ два томи. Задумали її для того, щоб по казати розмаїття поетичних імен українського зарубіжжя. Підготовлено й третій том і, мож ливо, набереться імен ще й на четвертий. Окрім того, завершили упорядкування тому діяспорної поезії для дітей „Журавлики”. Загалом вима лювалась певна картина того, що маємо. Підго тували до видання збірки вибраних творів для дітей Катерини Перелісної, Леоніда Полтави... 2003 року вийшла й одразу набула вели кого розголосу дуже незвична за вирішенням Галинина поетична книжка для дітей „Ну й гарно все придумав Бог”. Прекрасно оформлена, вона на Форумі видавців у Львові 2004 року дістала відзнаку Президента форуму „За пле кання духовності української малечі”. Про Галину Кирпу можна писати багато: і про неї саму як дуже затишну жінку - дружину, матір, господиню (Галин дім - весь у вишитих нею ж самою рушниках, вишивала б їх ще й до сьогодні, та підводять очі; а скільки вона ви мережила й роздарувала - і рушників, і сорочок! - годі перелічити), а також про її творчість. Негаласлива, талановита, надзвичайно скромна, вона любить помагати іншим, іґнорує всілякі галасливі зібрання (я навіть, було, дорікала їй, що втікає від доби, від її битв, - аж поки зрозуміла, що в кожного - своя зброя), у поезії не раз підкреслює свою відстороненість і байдужість до дріб’язкових буденних благ, не приймає світу „догори дном” із його відверто цинічною орієнтацією на матеріяльні вигоди, а твердо тримається критеріїв вічности. А це так випадає із загального тла епохи. Маска? Поза? Ні, принципи, суть. Галю не можна сприймати байдуже, - нею або захоплюються, або ігнорують. Проте хіба можна зігнорувати те, що вона вже зробила: цілу полицю добротних книжок, якими зачитуються старші й молодші українські читачі? Якось я не без нотки ревнощів спитала її, як це вона так багато встигає. „Мабуть, коли щось “робиться”, то не думаєш, багато це чи ні. Просто робиш, та й усе. І страшенно не встигаєш. І не думаєш, що багато. Лишається стільки початого й недовер- шеного лише через це прикре непорозуміння з часом. Виходить, що мить - то така штука, якої не можна зупинити ні задля того, що вона прекрасна, ні задля того, що вона навіщось потрібна. Тож насправді я нічого не встигаю. Аж ніяк не вженуся за тим, що собі задумую. Час плине так швидко й не дає більше шансів. А галасливості я завжди уникала...- відповіла мені Галина. - Публічність - не для мене. Я від цього дуже далека, й мене воно ніколи не вабило. Так воно вже є, інакшою бути просто не можу. Якби моя воля, то я жила б на хуторі, в тій батьківській хаті, де такий розкішний сад. Моє вікно виходить на північ - на лапатий кущ шипшини, і нема на світі кращого, ніж дивитися на її цвіт. Коли дме північний вітер (із Лю- барець), то здається, в нього з’являється голос, і він промовляє строфами Петра Засенка” (Петро - їхній кум і великий друг, а в Любарцях - його батьківська хата. - Н.П.). Галина по вуха закохана в скандинавську літературу (нордична суголосність душ?), де теж - правда життя і людські пристрасті, але не розбещеність. Ми так мало знаємо цей світ, а перекладачів зі скандинавських мов маємо не надто багато. „Планів вистачить на сто життів, і не знаю, що з тим удіяти“, - зізналась мені. їй щастило на добрих людей - і це, напевно, й зветься долею. Одні допомагали добрим словом, інші - рецензією на підтримку, порадою. Та найкращими вчителями для неї були книги, і це зовсім не перебільшення. Книги для неї - все. Цілий світ. Любить говорити з ними, звірятися їм, любить їх творити-наро- джувати. Попри всі наші негаразди, не впадає, на противагу багатьом, у лінивий і безплідний розпач чи байдужість (я несподівано відкрила, що ніхто з перекладачів - принаймні за останні роки - не покинув своєї творчої праці, не пішов у політику!), а невтомно, затято, закохано тру диться, ставши посередником-тлумачем-інтер- претатором поміж українською та іншими куль турами, єднаючи їх в одне Боже ціле задля збережння людського в людині, задля тривання й квітування нашої такої крихкої планети Земля.
Page load link
Go to Top