Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Євген ГУЦАЛО РАНОК Я виходжу вранці з хати Я маленький - нижчий т А в гніздечку - ластів’ят В них і в мене - ластовиння. Я питаю: як ви спали? І годую їх із жмені. І дивлюся, щоб не впали, Бо вони ще менші мене. Василь ШКЛЯР ДІВЧИНА НАДВОРІ Мама щось сіяла на грядці та й Петруся покликала: - Ходи, поможеш борозенки робити. - А що це буде? - спитав Петрусь. - Дівчина в коморі, а коса надворі, - всміхнулася мама. - Що-що? Яка дівчина? - А вгадай. Думав Петрусь, думав, та так нічого путнього й не спало йому на думку. - Морква, - підказала мама. - А-а-а... Справді солодкий рожевий корінець у землі, а кіска зелена зверху - зрадів Петрусь, бо моркву він дуже любив. Як заєць. Отож і заходився допомагати мамі. І от минуло відтоді чималенько часу, вже й літечко завітало на город, і Петрусь пішов подивитися, що там доспіло. Глядь - а на грядці, де він борозенки робив, - кіски зелені до сонця тягнуться. Кучеряві такі, височенькі. О, то це там „у коморі” вже є чим поласувати! Висмикнув Петрусь одну косичку, а морква маленька до неї вчепилась - з мізинчик. Висмикнув другу - ще менша. Отак посмикав, посмикав і жодної не знайшов великої. Треба посадити її назад, думає. Хай підростає. А щоб видно було, коли морква величенькою стане, то Петрусь посадив її зеленим бадиллям у землю. А рожеві корінці зверху стримлять. Потім прибіг до мами й питає: - А вгадай, що це таке - дівчина надворі, а коса в коморі. Тепер уже мама думала, думала й не додумалась. Петрусь сміявся, радів, що ніхто загадку його не розгадає, а коли сам про все розповів, то було йому не дуже смішно. Ой же ж і зовсім не до сміху було Петрусеві.
Page load link
Go to Top