Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Євген ГУЦАЛО РАНОК Я виходжу вранці з хати Я маленький - нижчий т А в гніздечку - ластів’ят В них і в мене - ластовиння. Я питаю: як ви спали? І годую їх із жмені. І дивлюся, щоб не впали, Бо вони ще менші мене. Василь ШКЛЯР ДІВЧИНА НАДВОРІ Мама щось сіяла на грядці та й Петруся покликала: - Ходи, поможеш борозенки робити. - А що це буде? - спитав Петрусь. - Дівчина в коморі, а коса надворі, - всміхнулася мама. - Що-що? Яка дівчина? - А вгадай. Думав Петрусь, думав, та так нічого путнього й не спало йому на думку. - Морква, - підказала мама. - А-а-а... Справді солодкий рожевий корінець у землі, а кіска зелена зверху - зрадів Петрусь, бо моркву він дуже любив. Як заєць. Отож і заходився допомагати мамі. І от минуло відтоді чималенько часу, вже й літечко завітало на город, і Петрусь пішов подивитися, що там доспіло. Глядь - а на грядці, де він борозенки робив, - кіски зелені до сонця тягнуться. Кучеряві такі, височенькі. О, то це там „у коморі” вже є чим поласувати! Висмикнув Петрусь одну косичку, а морква маленька до неї вчепилась - з мізинчик. Висмикнув другу - ще менша. Отак посмикав, посмикав і жодної не знайшов великої. Треба посадити її назад, думає. Хай підростає. А щоб видно було, коли морква величенькою стане, то Петрусь посадив її зеленим бадиллям у землю. А рожеві корінці зверху стримлять. Потім прибіг до мами й питає: - А вгадай, що це таке - дівчина надворі, а коса в коморі. Тепер уже мама думала, думала й не додумалась. Петрусь сміявся, радів, що ніхто загадку його не розгадає, а коли сам про все розповів, то було йому не дуже смішно. Ой же ж і зовсім не до сміху було Петрусеві.
Page load link
Go to Top