Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРЕСТУПИЛИ МЕЖУ ВІЧНОСТИ ІРЕНА МОКРІВСЬКА Ірена Мокрівська народилася 8 січня 1932 року у Підволочиськах на Поділлі в родині інженера економіста Василя Перигівського і Дарії з Навроцьких. В родині була ще одна дочка Надія по чоловікові Троян. Під час війни родина замешкала у Львові, а весною 1944 р. виїхала на еміграцію. Переживши скитання во єнними дорогами, родина опинилася у таборі біженців Ляндеку в Австрії. У таборі Ірена вчилася, належала до Плас ту, здала іспит зрілості. 1949 р. родина переїхала до Америки і замешкала у Нью-Йорку, Брукліні. Щоб допомогти родині, Ірена почала працювати, згодом вийшла заміж за інженера Івана Мокрів- ського. Подружжя виховало дві дочки Рому і Ксеню. Ірена записалася до 83-го Відділу Союзу Українок Америки, працювала у різних референ- турах, тричі вибиралася головою Відділу. Запо чаткувала у Відділі спільну “коляду” на допо могу сиротам і особам старшого віку. Особисто також допомагала колишнім політв’язням. Дові давшись адресу довголітнього в’язня Віктора Рафальського, посилала йому і його дружині Емі пакунки з теплою одежею. Була глибоко релігійною активною пара фіянкою, допомагала в організації щорічних фес тивалів при церкві св. Юра. Була в Римі на похо ронах Кардинала Йосифа Сліпого, фотографії з похорону гарно оправила і влаштувала виставку, яку пізніше вислала до консисторії у Львові. Ірина любила мистецтво, придбала гарну колекцію творів українських мистців, зібрала багату бібліотеку, була членкою Українського Музею в Нью-Йорку і часто безкорисливо допо магала їм. Любила подорожувати але до Бать ківщини їздила багато разів і до кінця життя цікавилася новинами з України. Ірена створила затишний родинний дім: була доброю і лагідною дружиною, люблячою матір’ю, ніжною бабусею. В останній, сумний період життя мала щиру увагу і опіку чоловіка, дочок, кузинки Ліди Длябоги. Відвідували і підтримували свою колишню голову і членки 83-го Відділу СУА. В імені вдячних посестер на похоронних відправах голова Відділу сказала останнє “прощай”. Померла Ірена Мокрівська 2 квітня 2007 p., похована 10-го у Великодній вівторок на цвин тарі у Бавнд-Бруку. Світла пам’ять про неї залишиться у наших серцях. У пам’ять бл. п. Ірени Мокрівської ро дина, приятелі і членки СУА склали численні пожертви на Пресовий Фонд нашого журналу. Управа і членки 83-го Відділу СУА. Закінчення зі стор. 10. Завдяки своїй вчительці хлопець починає розуміти справжній смисл того, що відбувається в країні. Один за одним постають страшні відкриття: „Голод - не самоціль, а засіб, яким людину зму шувалося забувати про речі вищого порядку, а думати лишень про шматок хліба. Справді, доду матися до такого міг лишень сатана!”... „Задля хліба люди хитрували, обдурювали, упідлювалися і кривдили один одного без жалю й милосердя”... Літня жінка і хлопчик протистоять смерті силою духу, вірою в те, що „всіх не виморять”. „Каміння під косою” - так їх назвала авторка, обігравши відому приказку. Цей дует ніби уособ лює зв’язок поколінь: старої української інтеліген ції й молодого бунтівливого духу. І коли Лідію Сергіївну забирає „воронок”, вона залишається в Андрієві. Власне, на цій ноті й уривається розповідь. Що чекає Андрія далі? Озирнувшись, можемо до мислити: хлопець приречений. Для таких, як він, у тій системі місця не було. Але вже сама тональ ність характеру Андрія дає зрозуміти: нічого в сатани не вийде. Це - перемога. Бо головне - що? Стати зерном у тій притчі, яку називаємо життям. м. Київ
Page load link
Go to Top