Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРЕСТУПИЛИ МЕЖУ ВІЧНОСТИ ІРЕНА МОКРІВСЬКА Ірена Мокрівська народилася 8 січня 1932 року у Підволочиськах на Поділлі в родині інженера економіста Василя Перигівського і Дарії з Навроцьких. В родині була ще одна дочка Надія по чоловікові Троян. Під час війни родина замешкала у Львові, а весною 1944 р. виїхала на еміграцію. Переживши скитання во єнними дорогами, родина опинилася у таборі біженців Ляндеку в Австрії. У таборі Ірена вчилася, належала до Плас ту, здала іспит зрілості. 1949 р. родина переїхала до Америки і замешкала у Нью-Йорку, Брукліні. Щоб допомогти родині, Ірена почала працювати, згодом вийшла заміж за інженера Івана Мокрів- ського. Подружжя виховало дві дочки Рому і Ксеню. Ірена записалася до 83-го Відділу Союзу Українок Америки, працювала у різних референ- турах, тричі вибиралася головою Відділу. Запо чаткувала у Відділі спільну “коляду” на допо могу сиротам і особам старшого віку. Особисто також допомагала колишнім політв’язням. Дові давшись адресу довголітнього в’язня Віктора Рафальського, посилала йому і його дружині Емі пакунки з теплою одежею. Була глибоко релігійною активною пара фіянкою, допомагала в організації щорічних фес тивалів при церкві св. Юра. Була в Римі на похо ронах Кардинала Йосифа Сліпого, фотографії з похорону гарно оправила і влаштувала виставку, яку пізніше вислала до консисторії у Львові. Ірина любила мистецтво, придбала гарну колекцію творів українських мистців, зібрала багату бібліотеку, була членкою Українського Музею в Нью-Йорку і часто безкорисливо допо магала їм. Любила подорожувати але до Бать ківщини їздила багато разів і до кінця життя цікавилася новинами з України. Ірена створила затишний родинний дім: була доброю і лагідною дружиною, люблячою матір’ю, ніжною бабусею. В останній, сумний період життя мала щиру увагу і опіку чоловіка, дочок, кузинки Ліди Длябоги. Відвідували і підтримували свою колишню голову і членки 83-го Відділу СУА. В імені вдячних посестер на похоронних відправах голова Відділу сказала останнє “прощай”. Померла Ірена Мокрівська 2 квітня 2007 p., похована 10-го у Великодній вівторок на цвин тарі у Бавнд-Бруку. Світла пам’ять про неї залишиться у наших серцях. У пам’ять бл. п. Ірени Мокрівської ро дина, приятелі і членки СУА склали численні пожертви на Пресовий Фонд нашого журналу. Управа і членки 83-го Відділу СУА. Закінчення зі стор. 10. Завдяки своїй вчительці хлопець починає розуміти справжній смисл того, що відбувається в країні. Один за одним постають страшні відкриття: „Голод - не самоціль, а засіб, яким людину зму шувалося забувати про речі вищого порядку, а думати лишень про шматок хліба. Справді, доду матися до такого міг лишень сатана!”... „Задля хліба люди хитрували, обдурювали, упідлювалися і кривдили один одного без жалю й милосердя”... Літня жінка і хлопчик протистоять смерті силою духу, вірою в те, що „всіх не виморять”. „Каміння під косою” - так їх назвала авторка, обігравши відому приказку. Цей дует ніби уособ лює зв’язок поколінь: старої української інтеліген ції й молодого бунтівливого духу. І коли Лідію Сергіївну забирає „воронок”, вона залишається в Андрієві. Власне, на цій ноті й уривається розповідь. Що чекає Андрія далі? Озирнувшись, можемо до мислити: хлопець приречений. Для таких, як він, у тій системі місця не було. Але вже сама тональ ність характеру Андрія дає зрозуміти: нічого в сатани не вийде. Це - перемога. Бо головне - що? Стати зерном у тій притчі, яку називаємо життям. м. Київ
Page load link
Go to Top