Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Галя МАКОГОН м&аьви Падають на землю важкі роси, у вікно стукає новий ранок... Я лопочу босими ногами по нагрітому сонцем поросі. Спершись на браму, бабуся наказує мені уважно переходити дорогу, слухати тата і маму. Тепло блимають до мене вікна бабусиної хати, а густі мальви з городу родинно дивляться услід. Я любила ночувати у бабусі. Ми довго не могли заснути, тепла поморщена рука гладила мене по голові, бо я була чемна і добре вчилася. Руки бабусині пахли пече ним хлібом і яблуками. Вона розказувала мені різне, співала - а у вікна заглядали цікаві мальви. На бабусиному городі - квітів! Але чо мусь найбільше вона любила мальви. Одно колірні й різнобарвні, прості й кучеряві вони росли повсюду. Я допомагала старень кій збирати насіння, складати його у зроб лені із газети пакетики і бабуся великими незграбними літерами підписувала: білі, червоні, рожеві... Найбільше бабуся любила мальви з темно вишневими аж чорними квітками. - То „мальва-вдова” - казала вона ме ні. А сама в 33 роки овдовіла, як у пісні: „Заснули мальви коло хати, їх вітер вийшов колихати... ” Заквітчана барвінком я бігла до бабусі за благословенням, зупинилася біля бабусиних мальв: - Просили тато і мама... Осиротіло дивилися вслід похоронній процесії мальви, коли бабусю, зі складеними на грудях руками, несли на сільський цвинтар. Я кожного року садила на її могилі мальви. Приїхавши в Америку, я не побачила бабусиних квітів. Поміж різного, що везла з собою з України, мала я різнокольорові пакетики з насінням мальв. Старанно обробляла землю, сіяла густо - вже уявляла, як позацвітають вони всім на подив. Чекала їхнього росту, як свого повернення у дитинство. Зійшли мої мальви густо-густо. Старанно підливала їх, але вони більше не росли, в’яли одна за одною. Які дивовижні квіти ростуть в нашій Америці! Але не хочуть рости тут невибагливі українські мальви. Я витягнула з землі прив’ялу рослинку, дивно - вона не мала кореня... - Без коріння сохне все живе... І більшість нас в’яне і сохне тут, як ті, українські мальви. Маємо хліб і до хліба, заробляємо, купуємо хати і авта - але в наших зів’ялих душах затихла радість... Таня Д ’Авіньйон, Чернігів 1986p., Фотоальбом “Просто Україна”, 1998.
Page load link
Go to Top