Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
цю видала по-англійському, та ще понад 15 років відбула куратором геології у Патерсонському музеї. Однак і в подальшому вона не поривала зв’язку з УВАН, ставши вже її членом-кореспон- дентом, з 1981 р. редагувала щорічний бюлетень “Новини з Академії”, була членом управи Україн ського музею, головою комісії преси й публікацій - загалом виступала в ролі “постійного літописця Академії”, як шанобливо висловився про неї вели кий науковець і довголітній голова УВАН Юрій Шевельов. І увесь цей час залишалася ревним дописувачем української преси. Це й суто мему арні статті (“3 вікна тюрми і під тюрмою”, “Спогад про Харківський університет - 1928-29, 1933-35 pp.”, “Шкільні роки”, “Як я вчилась англійської мови”, “Один з них” - розповідь про батька, “Заполярна Одіссея” і т.д.) і біографічні нариси, часто перевиті документальними фраг ментами чи цитатами з оповідей своїх героїв - художників і театральних діячів (Яків Гніздов- ський, Петро Холодний молодший, Йосип Гірняк, Олімпія Добровольська, Анатолій Гончаренко), політиків і журналістів (Симон Петлюра, Володи мир Кедровський, Іван Кедрин-Рудницький), письменників і перекладачів (Олена Пчілка, Докія Гуменна, Марія Туркало), вчених-природознавців (Володимир Вернадський, Михайло Ветухів, Оле на Яценко), співаків (Григорій Павловський, Ган на Шерей) і т.д. А ще ж у добробку Дражевської численні записи споминів тих, з ким її зводила доля - наприклад, текст під назвою “Відкриття Академії” (це розповідь на сесії УВАН 1948 р. відомого літературознавця Павла Зайцева про передісторію української АН на поч. 20-х років зі своєрідною характеристикою В.Вернадського, А. Кримського, С. Єфремова, М. Грушевського та інших чільних науковців). До близьких знайомих Дражевської належала Ізидора Косач-Борисова - Лесина сестра, колишній політв’язень і пізніший політемігрант - так от наша авторка не лише написала пару статей про неї, а й неозноразово занотовувала її спогади (приміром, колоритний етюд із Лук’янівської тюрми про сліпу жебрачку з-під київської Лаври, засуджену 1937 р. за шпи гунство на користь Польщі, бо та жінка, посту кавши в двері польського консульства, одержала звідтам якусь копійчину й жменьку чогось їстів ного на додачу... Чим не красномовний доказ, що “жить стало лучше, жить стало веселей”, як прорік десь у тому часі вусатий “вождь і учитель” з кремлівської трибуни!). Ще не можна не згадати бодай кількох змістовних статей Дражевської з життя на уярмленій батьківщині та у вільніших краях поза нею: “Міжнародна конференція ДП і політемігрантів” (1947), “Із пригод золотопогінно- го ловця діпівських душ” (1948), “Збори україн ських інтелектуалів у Нью-Йорку” (1949), “Перші 5 років” (про укр. літ.-мист. клюб у Нью-Йорку, 1955), “Основні моменти з історії УВАН у США” (1961), “Діти - 1933 - Голод” (1978), “Участь ук- раїнских письменників у діяльности ПЕН-клюбу” (1981), “Радянський терор проти української інте лігенції в 30-х pp.” (1987), “Перші кроки “недост- ріляних” українців у повоєнній Америці” (1991)... Конкретно мовиться тут лише про вибір кову дещицю з творчої спадщини Л. Дражевської - що ж, коли бібліографії її друків ще немає, вже не кажучи про відсутність анотованих покажчиків тисяч видань української періодики за всі роки по всіх світах. Як нема в Україні досі - на всеукра їнський сором! - державного науково-дослідного інституту діяспори, який взяв би на себе цей огром відродженської роботи. А щодо Л. Дражевської, то ще ж велика кількість фактичної інформації криється в її за писниках і нотатниках, декотрі з яких містять записи олівцем піввікової давности і вже, мабуть, ледь прочитні... Відомо, що значну частину свого архіву Дражевська передала на схов до Колум бійського університету; якась частина його збе рігається у фондах УВАН, та й у приватних руках немало, очевидячки, ще “спочиває”. Свого часу до зібрання праць Л. Дражев ської чимало зусиль доклала (спільно з авторкою) незабутня Надійка Світлична, надіславши згодом цілий блок цих текстів в Україну, де він допов нився ще київськими знахідками. І була мова про книжкове видання цієї збірки на батьківщині, і є сподівання, що воно не дуже й “колись” здій сниться - хоча б в інтересах “вузького гуртка української інтелігенції” (!), кажучи стилем одно го високопосадовця з печерських пагорбів. Особисті путівці Любови Дражевської були подостатком насичені драматичними колізіями й переживаннями, які вона не тільки мужньо пере борола, а й зберегла в пам’яті, опісля все те опри люднюючи, як нагад і осторогу для сучасників та “майбутників”, аби не допустили більше, щоб з нами таке чинили ліві й праві завойовники-виз- волителі зусібіч. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
