Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Україні, перейшов до лав українських есерів, був дуже діяльним, зокрема, в коопера тивному русі. Мати Любові працювала лікаркою. Артема Дражевського вперше репре сувало Чека з політичних мо тивів у 1927 році; відбувши трирічне заслання, він по вернувся до Харкова, де 1937 року дістав уже двадцяти річний присуд, якого таки добув до кінця: помер у 1939 р. в концтаборі на Далекому Сході, так і не допливши до Колими, “звідкіль вже нема повороту” (слова з в’язничної пісні, знаної колись на весь Радсоюз). Тим часом донька його, ще за юних літ розохотив шись до школярської журналістики, в 1928 р. вступила на літературний факультет Харківського інституту народної освіти (тоді всі університети в підрадянській Україні були так перейоменовані), проте не минуло й року, як її, “дочку контр революціонера”, виключили з ХІНО. На початку 30-х років деякий час Любов працювала в новоствореному видавництві “Укра їнська Радянська Енциклопедія”, укладаючи кар тотеку статтей для запланованого багатотомного видання (з нього вийшов друком аж один том, та й той невдовзі так ретельно вилучався “органами” у передплатників, що жодного його примірника з архівних сховищ не спромігся видобути М. Ба жай, коли готувалася в післясталінську добу нова “УРЕ”, як ідейна противага до “буржуазно-на ціоналістичної” “Енциклопедії українознавства”). Потім закінчила харківські курси техніків- геологів і кілька місяців набувала досвіду в геологічних експедиціях. Невжарт перейнявшися геологічною наукою, вона вступає на геолого- географічний факультет Харківського педінститу ту професійної освіти (чергове перейменування університету). Звідси її через два роки по-новій викурюють, виявивши, що батько в неї “контр революціонер”, та й чоловік - Юрій Лавріненко (широко знаний у повоєнній еміграції літературо знавець, з яким Любов була у шлюбі у 1929-41 роках) теж устиг зробитися антирадянщиком і політв’язнем. Тож мусила мо лода “геологиня” працювати польовим геологом у різних районах європейської Росії і в Норильському Заполяр’ї, де випало їй “помилуватися” зблизька “виправно-трудови ми” концтаборами. Війна 1941 року застала Дражевську на Північному Кавказі, звідки проліг нелегкий шлях через Наддніпрянщину до середин ної Европи, а в 1949 р. й до Нью-Йорку в США, її остан нього земного осідку. Вже перші повоєнні роки Л. Дражевська активно друкується в пресі, аналізує політичні події в Україні й світі, відгукується на розмаїті явища еміграційної дійсности. Її статті знаходимо в десятках українських періо дичних видань Европи й Америки (“Українські вісті”, “Український голос”, “Народна воля”, “Листи до приятелів”, “Свобода”, “Наше Життя”, “Нові дні”, “Сучасність”, “Віра” та ін. газети й журнали, а також альманахи). А на життя в За хідній Німеччині вона заробляла як перекладачка з англійської у Центральному Представництві Еміграції (ЦПУЕ). З переїздом до США в 1950 р. Української Вільної Академії Наук, заснованої ще в Европі, Дражевська стає однією з найдіяльні- ших її співробітниць. Вона і референт, і редактор або співредактор ряду поважних видань (як от двотомника С. Петлюри “Статті, листи, доку менти”, т. 1, 1956, т. 2, 1979, чи спільно з Наталею Лівицькою-Холодною підготовлений до друку великоформатний том майже на тисячу сторінок “Леся Українка. Хронологія життя і творчости”, 1970, що його уклала Лесина сестра Ольга Косач- Кривинюк). У 1950-54 pp. вона працювала в “Го лосі Америки”, поки це радіо не перемістилось до Вашінґтону, а пізніше не раз готувала матеріяли й для радіовисильні “Свобода”. Вирішивши довершити свою професійну освіту, Л. Дражевська на геологічному факультеті Колумбійського університету здобула ступінь магістра (1959), потім перекладала на англійську чимало геологічних досліджень (не тільки статті, а й дві книжки), і своїх геологічних праць дещи Любов Дражевська
Page load link
Go to Top