Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
її талант в останні десятиліття життя. Театральний сезон 1927-28 pp. у Харкові ознаменувався ще однією подією - відкриттям Харківського Червонозавод- ського державного українського драматичного театру, про що багато піклувалися О. Вишня, П. Тичина, Я. Мамонтов та інші представники інтелігенції. Новий театр об’єднав вже досить відомих на той час мистців різних поколінь. Тут працювали режисери О. Загаров, В. Василько, JI Кліщеєв, грали Є. Зарницька (вихо ванка М. Кропивницького і соратниця М. Заньковець- кої), Й. Маяк, JI Гаккебуш, О. Горська, В. Доброволь- ський, О. Ватуля, В. Варецька та ін. Невід’ємною часткою цього колективу на декілька років стає і Варя Маслюченко. Її творчу наснагу надихала чи не наймогутніша енергія - енергія високих людських почуттів. Вона жила, неначе летіла, на крилах цієї енергії. Театральні куліси, літературні вечори, кон церти, суперечки, обговорення, дім, у якому не зачи нялися двері, а поряд могутній безмежний талант ко ханої людини - мистця - ось що не давало зупинитись на досягнутому, кликало вперед, до нових творчих висот і звершень. Продовження в наступному числі. Варвара Маслюченко в ролі Жанни д 'Арк. В ролі короля Карла VII- Гнат Юра. П ’єса Б. Шоу ‘‘Свята Йоанна ”, 1924 р. Постановка Б. Глаголіна. Друкується вперше. Леся ЛИСАК-ТИВОНЮК ОСІНЬ ЙДЕ Щоранку на сходах хати щораз то більше опалих листків. Біля хати, за винятком чорно бривців, квіти вже перецвіли. У сусідньому пар ку сохнуть трави. Осінь вже тут. Піду її зустрічати, як колись у дитинстві, не в місті, а серед природи. Піду в поля. Та ні. Тутешні поля не такі, як були вдома. Краще зустріну пані Осінь у лісі. Там з’явиться вона у золотистому плащі, підбитому пурпурою. У ру ках держатиме пучечок червоної калини. Такої, як удома. У її прекрасних очах відіб’ється вели ка задума і глибока мудрість. Вона йтиме поміж деревами достойно, тихою ходою володарки. Що ж - вона тепер королева, вона знає, скільки багатств дає нам, людям. ... І враз виринуть картини з далекої землі, з далеких днів. Чи пам’ятаєте ще, як зривали осінні яблука з-поміж присохлого вже лися? Чи складали ви їх у пісок на поличках пивниці, чи, може, просто закопували у солому при вході до кіпця з бульбою? Мої сусіди-селяни так пере ховували яблука до самого Різдва. А в кого був великий сад яблуневий та врожай яблук, різали їх та сушили у печі, з якої вибирали свіжоспе- чений хліб. Це була необхідна в пості „сушеня”- узвар. А може, хтось як моя бабуня, квасив у великій бочці яблука на зиму? Та для цього був потрібний спеціяльний сорт яблук: твердих, кваскуватих, невеликих. Для їжі сирими чи навіть сушеними вони не підходили, але коли у зимовий вечір бабуня вносила череп’яну миску тих квашених яблук, діти дуже раділи! Бо і смачні вони були на диво! А чи пам’ятаєте, як до міст приїздили вози зі справжніми сливами, званими тоді „угорками” чи „венгерками”? їхали не раз ці вози цілу ніч, щоб уранці продавати „міщухам” за дрібні гроші чудові, оксамитні сливи - не на вагу, бо де б у них вага! - а просто відмірювали коробками, зробленими з лика. Пахли сливи, пахло лико.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
