Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Тут усі до конюшні гамірно поспішають, попереду князенко біжить. А було собі там лоша, як ворон, чорне та наче трошки миршавеньке. За князенком заєдно глядить, тихенько мовить: “Мене бери! Мене!” Випровадив князенко лоша, а всі дивом дивуються. Не гарне, - кажуть, - лоша. З дикого поля приблуда мала. Але князенко не зважав. Костяним гребінцем гриву розчесав, срібне сіделечко поклав і коника в білу зірку на чолі поцілував. Коник-вороник радісно заіржав і тихо князенкові мовить: - Годуй мене пшеницею, напувай джерельною водицею, і стану я твоїм богатирським конем, вірним товаришем. Ріс князенко Романко, ріс і коник-вороник. Майнуло-промайнуло багато весен і став князенко богатирем, Романом Великим. І завжди він у боях, у трудах. Нема коли Романові ні пирувати, ні ловами втішатися. Багато бо тоді нечистих поган на святу Русь-Україну нападало. Налетів татарин, аж на Київ наступив. Сила ворожа незчисленна була, незміренна: в три години вовкові оббігти, в три години ясному орлові не облетіти. Поділ попалили, Гору взяли, святу Софію пограбили. Тоді Роман з далекого Галича з дружиною наспів, силу татарську впрах розбив, пограбоване відібрав, земляків відполонив. І стала радість велика. Київ спасителя вітав. Дзвони дзвонили, в церквах молебні правили, Богу дякували, а потім до праці, до відбудови взялись. Роман Великий з людьми був, поради давав, і дружині дозволив. Та тут - віща птиця до нього прилетіла, на богатирське рам’я сіла і каже-повідає: - Ти тут, богатирю, відпочиваєш, а того й не знаєш, не відаєш, що Литва на Галич напала. Твою подругу з синочком забрала, вже в свою землю втікає. Гнівом страшним Роман запалав, усю дружину до походу зібрав. Очі в нього стрілами- іскрами мечуть, рука боєву булаву піднесла, кінь вороний заіржав, соколом богатир поперед війська полетів. Ворожу силу він наздігнав, постріляв, порубав. Здорових до роботи забрав будувати те, що поруйнували, а калік до їхнього краю відіслав. Тоді вже Литва на Русь-У країну не нападала, з Романом Великим у злагоді жити бажала. Про Романа Великого пісні складали, діла його богатирські оспівували і нам переказали. щавель”. Видавництво “Веселка”, Київ 1969. Художник Олесь Ткаченко. Ч айка За народними мотивами Хочеш вір, а хоч - не вір: В чайки шапка набакир, Бо носила чайка сіно, Обросилась по коліна; Збило сіно шапку чайці, Натрусилось у сап’янці, - Так зате дітки чаїні Не в болоті сплять, а в сіні.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
