Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Тут усі до конюшні гамірно поспішають, попереду князенко біжить. А було собі там лоша, як ворон, чорне та наче трошки миршавеньке. За князенком заєдно глядить, тихенько мовить: “Мене бери! Мене!” Випровадив князенко лоша, а всі дивом дивуються. Не гарне, - кажуть, - лоша. З дикого поля приблуда мала. Але князенко не зважав. Костяним гребінцем гриву розчесав, срібне сіделечко поклав і коника в білу зірку на чолі поцілував. Коник-вороник радісно заіржав і тихо князенкові мовить: - Годуй мене пшеницею, напувай джерельною водицею, і стану я твоїм богатирським конем, вірним товаришем. Ріс князенко Романко, ріс і коник-вороник. Майнуло-промайнуло багато весен і став князенко богатирем, Романом Великим. І завжди він у боях, у трудах. Нема коли Романові ні пирувати, ні ловами втішатися. Багато бо тоді нечистих поган на святу Русь-Україну нападало. Налетів татарин, аж на Київ наступив. Сила ворожа незчисленна була, незміренна: в три години вовкові оббігти, в три години ясному орлові не облетіти. Поділ попалили, Гору взяли, святу Софію пограбили. Тоді Роман з далекого Галича з дружиною наспів, силу татарську впрах розбив, пограбоване відібрав, земляків відполонив. І стала радість велика. Київ спасителя вітав. Дзвони дзвонили, в церквах молебні правили, Богу дякували, а потім до праці, до відбудови взялись. Роман Великий з людьми був, поради давав, і дружині дозволив. Та тут - віща птиця до нього прилетіла, на богатирське рам’я сіла і каже-повідає: - Ти тут, богатирю, відпочиваєш, а того й не знаєш, не відаєш, що Литва на Галич напала. Твою подругу з синочком забрала, вже в свою землю втікає. Гнівом страшним Роман запалав, усю дружину до походу зібрав. Очі в нього стрілами- іскрами мечуть, рука боєву булаву піднесла, кінь вороний заіржав, соколом богатир поперед війська полетів. Ворожу силу він наздігнав, постріляв, порубав. Здорових до роботи забрав будувати те, що поруйнували, а калік до їхнього краю відіслав. Тоді вже Литва на Русь-У країну не нападала, з Романом Великим у злагоді жити бажала. Про Романа Великого пісні складали, діла його богатирські оспівували і нам переказали. щавель”. Видавництво “Веселка”, Київ 1969. Художник Олесь Ткаченко. Ч айка За народними мотивами Хочеш вір, а хоч - не вір: В чайки шапка набакир, Бо носила чайка сіно, Обросилась по коліна; Збило сіно шапку чайці, Натрусилось у сап’янці, - Так зате дітки чаїні Не в болоті сплять, а в сіні.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
