Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Федосій Гуменюк: “Бандурист”, олія, 1975р. Олександра КОПАЧ РОМАНКО - РОМАН ВЕЛИКИЙ Давно чи недавно жив у Києві князенко, а звали його Романом. - Не хочу я зватись ’’Романко”, - казав він, - я - Роман і великим буду. Сміялась мати, сміявся батько, маленьке чорнооке хлоп’ятко на руки брали, пригортали. - Великим бути - треба рости, книги читати, багато знати. Треба ще, - казав батько, - з лука нехибно стріляти, коня богатирського вигодувати. Тож Романко в монаха Радослава з боярськими хлопцями пильно грамоти вчився і з лука стріляв, і списом метав. Умів пташині голоси розпізнавати і на диво людям малого орла собі приручив, але коня ще не мав. Тож нетерпеливо дня-семилітка виглядав. І ось одного весняного ранку, коли каштани свої свічки святково засвітили, сурми заграли, всі рідні і гості князенка-семилітка з великим днем поздоровляли. Темні кучері його мати в шовковий платок завинула, в дорогоцінну коробку заховала. Усі радісно за здоров’я князенка вино пили, пирували. А князенко тільки про коника думає-гадає і батькові каже: “Вели, батьку, коня вибирати!” Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top