Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Федосій Гуменюк: “Бандурист”, олія, 1975р. Олександра КОПАЧ РОМАНКО - РОМАН ВЕЛИКИЙ Давно чи недавно жив у Києві князенко, а звали його Романом. - Не хочу я зватись ’’Романко”, - казав він, - я - Роман і великим буду. Сміялась мати, сміявся батько, маленьке чорнооке хлоп’ятко на руки брали, пригортали. - Великим бути - треба рости, книги читати, багато знати. Треба ще, - казав батько, - з лука нехибно стріляти, коня богатирського вигодувати. Тож Романко в монаха Радослава з боярськими хлопцями пильно грамоти вчився і з лука стріляв, і списом метав. Умів пташині голоси розпізнавати і на диво людям малого орла собі приручив, але коня ще не мав. Тож нетерпеливо дня-семилітка виглядав. І ось одного весняного ранку, коли каштани свої свічки святково засвітили, сурми заграли, всі рідні і гості князенка-семилітка з великим днем поздоровляли. Темні кучері його мати в шовковий платок завинула, в дорогоцінну коробку заховала. Усі радісно за здоров’я князенка вино пили, пирували. А князенко тільки про коника думає-гадає і батькові каже: “Вели, батьку, коня вибирати!” Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top