Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леонід КУЦЕНКО БАЛАДА ПРО ГЕРОЇВ ХОЛОДНОГО ЯРУ Сьогодні важко знайти в Україні людину, при наймні, серед книжної аудиторії, яка б не знала про діяльність в роках 1918-1922 повстанської козацько- гайдамацької армії, що діяла у самому серці нашої держави, в оспіваному ще Шевченком Холодному Яру. Феномен Холодноярської республіки, що пере жила Українську Народну Республіку, залишалася незалежною українською територією ще протягом 1921-1922 років, справді подиву гідний, але й чи тільки подиву. Адже ж ідеться про організоване й структуйоване військо, яке об'єднало у боротьбі проти денікінців, німців та більшовиків під своїми зна менами, на яких було написано „Воля Україні або смерть!”, тисячі й навіть десятки тисяч воїнів. Ідеться про самоврядну територію, що обіймала добру час тину Чигиринщини та Єлисаветградщини, яка засвід чила незнищенність українського духу, яка й досі наочно переконує, що ідея УНР була не видумкою Винниченка, Грушевського чи Петлюри, як це нам десятиліттями намагалися втовкмачити у голови, була не оперетковою республікою на колесах, а органічною мрією і прагненням кожного села і хутора. Знову ж таки тисячі холодноярців поклали голо ви у тій війні за незалежність, а тисячі інших наступ ними десятиліттями поповнювали Соловки та Мага- дани. Здавалося б, час та більшовицька ідеологія мали б навіки вивітрити з нашої пам'яти їхню боротьбу за свою Україну, проте у тому то й феномен навіть одного життя, покладеного на олтар Вітчизни, що воно таким чином уписується в його - народу - святці. Значний внесок у збереження історичної пам'яти про Холодноярську республіку зробив один із ко лишніх старшин армії УНР, а згодом згадуваної повстанської армії, котрому пощастило вижити, Юрій Горліс-Горський, видавши у 1937 році у Львові художньо-документальний роман „Холодний Яр”. Вражаюча книга, справжнє одкровення, справжнє від криття справжньої сутности українського духу. Книга відразу після появи у світ стала популярною на заході України. Опісля в зарубіжжі витримала кілька видань. 1992 року у Львівському видавництві „Червона кали на” роман прийшов до читача незалежної України. Не сумніваюся у тому, що читачі вже мали нагоду позна йомитися з ним та пізнати славну сторінку історії України, яку досі було годі шукати в підручниках та енциклопедіях. Фрагменти 1921 року Ой ти, краю мій, зелений та широкий, Знов шаблюку ти чіпляєш до стегна. Ти не дурно стільки чорних років Під жандармським чоботом стогнав. Вітер в полі шарпає тополю, Розмовля таємно з козаком: - Ми в расейськую денікінськую „волю7 Загнемо веселим матюком! Гей, пішли житами жовті хвилі, А над ними в небі - Чорний крук. Мабуть, близько пораються білі - Чи не в тому нещасливому яру? Видно, знову бій гарячий буде, Знову стогін, Кров козацьких ран... Тихо голову схилив на груди І сумує батько-отаман. Та зненацька двинув головою, Кинув в ніч, Пішов луною гай: - Гей, музико! Поки ще до бою, Ти веселої та гарної заграй.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
