Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леонід КУЦЕНКО БАЛАДА ПРО ГЕРОЇВ ХОЛОДНОГО ЯРУ Сьогодні важко знайти в Україні людину, при наймні, серед книжної аудиторії, яка б не знала про діяльність в роках 1918-1922 повстанської козацько- гайдамацької армії, що діяла у самому серці нашої держави, в оспіваному ще Шевченком Холодному Яру. Феномен Холодноярської республіки, що пере жила Українську Народну Республіку, залишалася незалежною українською територією ще протягом 1921-1922 років, справді подиву гідний, але й чи тільки подиву. Адже ж ідеться про організоване й структуйоване військо, яке об'єднало у боротьбі проти денікінців, німців та більшовиків під своїми зна менами, на яких було написано „Воля Україні або смерть!”, тисячі й навіть десятки тисяч воїнів. Ідеться про самоврядну територію, що обіймала добру час тину Чигиринщини та Єлисаветградщини, яка засвід чила незнищенність українського духу, яка й досі наочно переконує, що ідея УНР була не видумкою Винниченка, Грушевського чи Петлюри, як це нам десятиліттями намагалися втовкмачити у голови, була не оперетковою республікою на колесах, а органічною мрією і прагненням кожного села і хутора. Знову ж таки тисячі холодноярців поклали голо ви у тій війні за незалежність, а тисячі інших наступ ними десятиліттями поповнювали Соловки та Мага- дани. Здавалося б, час та більшовицька ідеологія мали б навіки вивітрити з нашої пам'яти їхню боротьбу за свою Україну, проте у тому то й феномен навіть одного життя, покладеного на олтар Вітчизни, що воно таким чином уписується в його - народу - святці. Значний внесок у збереження історичної пам'яти про Холодноярську республіку зробив один із ко лишніх старшин армії УНР, а згодом згадуваної повстанської армії, котрому пощастило вижити, Юрій Горліс-Горський, видавши у 1937 році у Львові художньо-документальний роман „Холодний Яр”. Вражаюча книга, справжнє одкровення, справжнє від криття справжньої сутности українського духу. Книга відразу після появи у світ стала популярною на заході України. Опісля в зарубіжжі витримала кілька видань. 1992 року у Львівському видавництві „Червона кали на” роман прийшов до читача незалежної України. Не сумніваюся у тому, що читачі вже мали нагоду позна йомитися з ним та пізнати славну сторінку історії України, яку досі було годі шукати в підручниках та енциклопедіях. Фрагменти 1921 року Ой ти, краю мій, зелений та широкий, Знов шаблюку ти чіпляєш до стегна. Ти не дурно стільки чорних років Під жандармським чоботом стогнав. Вітер в полі шарпає тополю, Розмовля таємно з козаком: - Ми в расейськую денікінськую „волю7 Загнемо веселим матюком! Гей, пішли житами жовті хвилі, А над ними в небі - Чорний крук. Мабуть, близько пораються білі - Чи не в тому нещасливому яру? Видно, знову бій гарячий буде, Знову стогін, Кров козацьких ран... Тихо голову схилив на груди І сумує батько-отаман. Та зненацька двинув головою, Кинув в ніч, Пішов луною гай: - Гей, музико! Поки ще до бою, Ти веселої та гарної заграй.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
