Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАТАЛІЯ МАКСИМІВ З глибоким сумом повідомляємо, що 18 квітня ц. р. на 84 році життя відійшла у вічність бл. п. Наталія Максимів, яка понад ЗО років була членкою СУА. Похоронні відправи відбулися 20 квітня у церкві св. Володимира, а 25 квітня поховали Її бі ля чоловіка на цвинтарі св. Андрія у Бавн Бруку. Вічна їй пам’ять! Ніна Сікора, пресова референтка 33-го Відділу СУА, Парма, Огайо. СТЕФАНІЯ ХОПТІЙ 18 серпня ц.р. з волі Всевишнього відійшла у вічність довголітня членка 17-го Відділу СУА Стефанія Грам’як-Хоптій. Стефанія народилася 3 жовтня 1925 р. в містечку Козові, на Тернопільщині у скромній працьовитій родині. Нелегко жилося незаможній родині, де було двоє маленьких дітей: син - три роки, дочка півтора. Батько вирішив поїхати до Канади, заробити трохи грошей, прикупити землі. Мати старалася дати лад усьому: робота в полі, домашні справи, малі діти, хвора мати. Пройшло кілька років, і завдяки батькові мати докупила поля, діти підросли і почали до помагати по господарству. Тільки трохи покра щало життя родини, почалася Друга світова вій на, перервався зв’язок із батьком. Після війни Стефанія закінчила школу в Козові і довгий час працювала секретаркою у фінансовому відділі при Районній Раді. Всі лю били її за працьовитість, приємну усмішку і гарний характер. Коли одружився брат Стефанії і народилися діти, вона полюбила їх як рідних. Допомагала чим могла і матері. Разом збудували хату, хоча жилося нелегко. Коли відшукали батька, який так і зали шився після війни мешкати у Канаді, радянська влада почала переслідувати родину. Чиновники навіть пробували намовити Стефанію і її брата відректися від батька - тому, що він мешкає у капіталістичній країні. Ніякі погрози не впли нули на те, щоб родина перестала спілкуватися з батьком, навпаки, після довгих старань у 1966 р. Стефанія отримала дозвіл відвідати батька. Через 38 років зустрілися батько з дочкою, а через рік Стефанія зустрічала в Канаді свого судженого Івана Хоптія, родом також із Козови. Молоді одружилися і переїхали мешкати до Філядельфії, де була велика українська громада. Подружжя включилося в активне громадське життя: співали в церковному хорі, відвідували різноманітні громадські заходи, а також щедро жертвували на доброчинні цілі. Жодного дня не забувала Стефанія про Україну, де залишилася мати і родина. Щедро допомагала братові, четверо дітей якого і хвора дружина були їй щиро вдячні. Після важкої недуги померла дружина брата, і Стефанія стала матір’ю осиротілим дітям. Мріяла запросити їх до Канади, сама часто відвідувала Україну, жу рилася, що хворіла її старенька мати. Стефанія мала щире, щедре серце, любила співати, виши вати і залюбки готувала смачні страви. 1980 р. вони з чоловіком переїхали до Фльоріди, де також співали у церковному хорі. Стефанія брала активну участь у праці 17-го Відділу СУА. Була дуже скромна, працьовита, не чекала подяк. Мріяла про з’єднання родини і все зробила для того, щоб діти брата приїхали до США. Гості розвеселяли дім, на свята оселя гомоніла щасливими голосами, а Стефанія, чепурно одяг нена і усміхнена, раділа разом із ними. Сьогодні опустів цей дім. Важка недуга Стефанії прийшла зненацька і осиротила цю щасливу родину. Важка звістка засмутила всіх. Похорон відбувся у Філядельфії. Стефанію поховали на Українському католицькому цвин тарі у секції ветеранів Дивізії “Галичина”. Відійшовши у інший світ, Стефанія Хоптій залишила за собою похвальні справи і взірець працьовитої жінки, лагідної дружини, люблячої тітки-мами, ніжної бабусі. Висловлюємо глибоке співчуття родині бл. п. Стефанії. Галина Карачун-Галай, референтка суспільної опіки 17-го Відділу СУА у Маямі, Фл. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
