Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВИШНИХА (ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ Ж ІНОЧОЇ ДОЛІ) Продовження. Початок у числі за вересень. У харківському будинку на вул. Сумській, де подружжя мало помешкання, збиралися друзі й літературні соратники Павла Михайловича, відомі мистці сцени, художники, композитори. Тут бували Л. Курбас і М. Садовський, А. Бучма і О. Довженко, О. Загаров і Л. Кліщеєв, Ю. Яновський та Ю. Смолич (усіх одразу і не згадати). Вслухалася Варвара Олексіївна в їхні розмови, брала участь у суперечках, обговорю ваннях і водночас готувала нові ролі. Плідними виявилися ці роки в житті актриси. Принагідно хочеться відмітити, що навіть оригінальний грим до кожного образу Варвара Олексіївна вигадувала і накладала сама. І до сьогодні мов дорогоцінну реліквію любовно зберігає її донька спеціяльну гримувальну скриньку, яку О. Вишня привіз коханій дружині у 1928 р. з Німеччини. Перший театральний сезон новий колек тив, який очолив О. Загаров, відкривав п’єсою Я. Мамонтова “Республіка на колесах” - політич ною сатирою на події громадянської війни. Варварі Олексіївні випало тут грати надзвичайно колоритну ролю солдатки-самогонщиці Явдохи. Сам драматург характеризував свою героїню так: “Велика поборниця жіночих прав у Буза- нівській республіці. Революцію приймає з вели кою охотою, але з неодмінною умовою: чесно платити за самогон”. Працюючи над таким спе цифічним образом, актриса не вдалася до бута форсько-балаганного спрощення, а створила справжній глибоко-комедійний характер, високо оцінений сучасниками. Взагалі ж численні ролі, що їх виконувала актриса в ці роки, були дуже різними і за складністю, і за значимістю. Наприклад, у п’єсі О’ніла „Любов під в’язами” вона створює тра- гічно-психологічний образ Еббі (реж. Л. Кліще єв, Кабот - О. Ватуля) , на зміну їй приходить постать інтелігентки, сестри милосердя Тетяни („Розлом” Б. Лавреньова, реж. Л. Кліщеєв), а по- У 1958 р. кінофільм „Любов під в’язами” амери канського режисера Елберта Мана з виконавицею головної ролі Софі Лорен зайняв одне з почесних місць у світовому кінематографі. тім - примхлива і зманіжена княжна Вікторія з одноіменної трагікомедії Я. Мамонтова, поряд - роль повії Марії („Рейки гудуть” В. Кіршона), комсомолки Тоні Кузнєцової („Квадратура кру га” В. Катаєва), Параньки в „Диктатурі” І. Мики- тенка, нарешті - Галі у комедії М. Старицького „За двома зайцями”. Широкий діяпазон та жан- рово-тематична калейдоскопічність ролей почас ти позначалась і в якості їх трактування та ви конання. Не завжди найзначиміший, але завжди найприскіпливіший „домашній” рецензент О. Вишня схвально висловлювався про гру дружи ни. Скажімо, високо оцінивши створену актри сою постать Еббі, він не похвалив її за гру в „Розломі” та „Диктатурі”. Проте в усій сценічній діяльності артистки так чи інакше проглядали основні риси високої театральної школи не ро бити поділу на амплуа, не відмовлятися ні від якої ролі і в кожній намагатися творити не со- ціяльний знак, а людину з її внутрішнім світом, характером, почуттями. У творчому і особистому радісно-напру- женому житті швидко минали двадцяті роки, а на горизонтах суспільності вже зблискувало страшне передгроззя, заклубочилися грізні хмари 1933 року, що покладе край найсвітлішим надіям, переверне життя, зруйнує всі опори і фундаменти і понесе в жахливу 10-літню прірву розпуки. У грудні 1930 р. в нагірному районі Хар кова став до ладу пайовий кооперативний 5-по верховий будинок „Слово” - для письменників, художників, акторів. Як слушно зазначає у спогадах син драматурга Миколи Куліша, по будовано його було не лише для покращання побутово-житлових умов творчої інтелігенції столиці: „Маючи всіх пишучих українців в одній купі, легше було контролювати їхнє життя-бут- тя. НКВД мало тут свої вуха і очі, за допомогою яких знало дуже докладно про все, що діялося у будинку” (ж. „Березіль”, 1991, N5). Перебралась мешкати у „Слово” і родина Остапа Вишні. У Варвари Олексіївни з перших днів якось не ле жала душа до цього житла, ніби відчувало серце, що саме тут станеться оте страшне... Справді, з весни 1933 року один за одним почали зникати зі „Слова” мистці. „За рік ‘Слово’ перестало існу вати”, - гірко зазначає В. М. Куліш (там же). Близько восьмої вечора у вівторок 26 груд ня 1933 року нагрянула біда і до помешкання Остапа Вишні. Письменника заарештували і за- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
