Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
столиці Правобережної України - села Цвітного, що неподалік Єлисаветграда. Чимало цвітненців ходили під прапорами його полку. Хмара зі своїми кіннот никами дислокувався у Чорному лісі, де перебув ще й зиму 1922 року. Загинув у відкритому шабельному бою. Має своє розшифрування і підзаголовок „Пов станців” - „Фрагменти 1921 року”. Саме того року Льоня Чернов залишив Олександрійський театр „Сур ма”, рідне місто, де пройшло дитинство та школярство в місцевій гімназії, і пристав до театру ім. Івана Франка під орудою Гната Юри, що тоді мандрував у тих краях. Акторська доля занесла театр і до Холодного Яру. Про ті події Чернов писав в одній із белетризованих біографій: „А пам'ятаєте рожеві ран ки, золоті шляхи наші, допотопні вози, вечірні пісні в палаючих осіннім полум'ям нетрях Холодного Яру, а навколо як на долоні, немов на різнобарвній мапі вся наша країна, сивий Дніпро, сірникові коробочки- пароплави, баржі, постріли, гармати, молодість... їздимо по селах грати „Суєту” і „Гріх”. Ось у цих холодноярських мандрах актор і поет Льоня Чернов мав можливість не тільки наслухатися романтичних оповідей про Чучупак та Хмару, але й зустрітися з ними. Враження ті були настільки сильні, що згодом, уже в середині-другій половині 20-х років поет неодноразово звертався до теми повстанців у своїй творчості. За „Думу про трьох братів” був гостро критикований вусппівськими критиками. Сьогодні безсумнівним маємо лише той факт, що поет зі власної волі і свідомо включив баладу до збірки своїх вибраних поезій, знаючи, що його героїв уже давно оголошено ворогами совєтської влади. Що він думав тоді - маємо лише гадати. Адже ж імена Чучупаки й Хмари ще добре сиділи у пам'яті енке- веесників. Може, розгадка у тому, що Леонід Чернов упорядковував свою книгу вибраних і підписував її до друку будучи вже смертельно хворим? Хтозна. У кожнім разі письменник не діждався потримати в руках томик поезій „На розі бур”. Він помер у січні 1933 року, а книга вийшла у світ через три місяці. Та зустрітись із читачем їй не судилося. Книгу було „репресовано”. Заарештований тираж знищено. Дивом збереглося її кілька примірників. Із одного з них і пропонується читачам балада „Повстанці”. З - Ой краю мій, краю, нещасний мій краю, Чи вийдеш до щастя крізь трупи і тьму? Нудьга нестерпуча мене огортає, І сам я не знаю - Чому. Тут батьківська хата Нахмурила бров. А в Смілі - гармати, А в Києві - кров. Ревуть паровози, І груди дрижать. А скрізь по одкосах Вагони лежать. Ще панська руїна Кривавить поля... Вкраїно, Вкраїно, Вкраїно моя! Несила сидіти. Встають глитаї... Збирайтесь же, діти, Орлята мої! 4 Гей, ховайте, багатії, Ви добро у скрині - Ходить Хмара, ходить батько По всій Україні. Скрізь над трупами собаки При битій дорозі, їде батько, їде Хмара Сам на паровозі. Ой влітали коні-коні В мертвії вокзали. Вішав білих, А червоні Братом називали Налетіли білі, Накликали горе, Понесли їх хвилі У Чорнеє море. - Буде вам, проклятим, кара. Чорний ворон кряче. А на Знам'янці Тамара За татусем плаче. Налетіли красні, Засвистіли кулі, Замутили воду В тихому Інгулі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
