Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
столиці Правобережної України - села Цвітного, що неподалік Єлисаветграда. Чимало цвітненців ходили під прапорами його полку. Хмара зі своїми кіннот никами дислокувався у Чорному лісі, де перебув ще й зиму 1922 року. Загинув у відкритому шабельному бою. Має своє розшифрування і підзаголовок „Пов станців” - „Фрагменти 1921 року”. Саме того року Льоня Чернов залишив Олександрійський театр „Сур ма”, рідне місто, де пройшло дитинство та школярство в місцевій гімназії, і пристав до театру ім. Івана Франка під орудою Гната Юри, що тоді мандрував у тих краях. Акторська доля занесла театр і до Холодного Яру. Про ті події Чернов писав в одній із белетризованих біографій: „А пам'ятаєте рожеві ран ки, золоті шляхи наші, допотопні вози, вечірні пісні в палаючих осіннім полум'ям нетрях Холодного Яру, а навколо як на долоні, немов на різнобарвній мапі вся наша країна, сивий Дніпро, сірникові коробочки- пароплави, баржі, постріли, гармати, молодість... їздимо по селах грати „Суєту” і „Гріх”. Ось у цих холодноярських мандрах актор і поет Льоня Чернов мав можливість не тільки наслухатися романтичних оповідей про Чучупак та Хмару, але й зустрітися з ними. Враження ті були настільки сильні, що згодом, уже в середині-другій половині 20-х років поет неодноразово звертався до теми повстанців у своїй творчості. За „Думу про трьох братів” був гостро критикований вусппівськими критиками. Сьогодні безсумнівним маємо лише той факт, що поет зі власної волі і свідомо включив баладу до збірки своїх вибраних поезій, знаючи, що його героїв уже давно оголошено ворогами совєтської влади. Що він думав тоді - маємо лише гадати. Адже ж імена Чучупаки й Хмари ще добре сиділи у пам'яті енке- веесників. Може, розгадка у тому, що Леонід Чернов упорядковував свою книгу вибраних і підписував її до друку будучи вже смертельно хворим? Хтозна. У кожнім разі письменник не діждався потримати в руках томик поезій „На розі бур”. Він помер у січні 1933 року, а книга вийшла у світ через три місяці. Та зустрітись із читачем їй не судилося. Книгу було „репресовано”. Заарештований тираж знищено. Дивом збереглося її кілька примірників. Із одного з них і пропонується читачам балада „Повстанці”. З - Ой краю мій, краю, нещасний мій краю, Чи вийдеш до щастя крізь трупи і тьму? Нудьга нестерпуча мене огортає, І сам я не знаю - Чому. Тут батьківська хата Нахмурила бров. А в Смілі - гармати, А в Києві - кров. Ревуть паровози, І груди дрижать. А скрізь по одкосах Вагони лежать. Ще панська руїна Кривавить поля... Вкраїно, Вкраїно, Вкраїно моя! Несила сидіти. Встають глитаї... Збирайтесь же, діти, Орлята мої! 4 Гей, ховайте, багатії, Ви добро у скрині - Ходить Хмара, ходить батько По всій Україні. Скрізь над трупами собаки При битій дорозі, їде батько, їде Хмара Сам на паровозі. Ой влітали коні-коні В мертвії вокзали. Вішав білих, А червоні Братом називали Налетіли білі, Накликали горе, Понесли їх хвилі У Чорнеє море. - Буде вам, проклятим, кара. Чорний ворон кряче. А на Знам'янці Тамара За татусем плаче. Налетіли красні, Засвистіли кулі, Замутили воду В тихому Інгулі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
