Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
той факт, що пісня „Ой, у лузі червона калина похилилася....” із військом усусів 1918 року прийшла на степову козацьку землю, де свого часу було записано козацьку історичну пісню „Розлилися круті бережечки”. Степан ЧАРНЕЦЬКИЙ Ой, у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий тан, Визволяти наших українців з московських кайдан. А ми наших братів-українців визволимо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали Стрільці Українські з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та прославить по всій Україні Січових Стрільців! А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! СПІЛКУВАННЯ НА РІВНІ СЕРЦЯ Світлана Кузьменко (Грибінськ) народи лася на Чернігівщині, а середню освіту вже здобувала в Німеччині. В Канаді живе з 1948. Вона - член Національної Спілки письменників, автор понад десяти книжок. Під її пером наро джується прекрасна поезія, проза та твори й переклади англомовної літератури для дітей. Україну вона відвідала лише 1997 року, видавши тут свою поетичну збірку “Волошка в житніх полях ”. Тут, в Україні, нещодавно побачила світ і прекрасна збірка поезій її чоловіка, знаного в діяспорі поета Бориса Олександрова (1921- 1979). Одначе Україна для Світлани Кузьменко не обмежується самими відвідинами, вона спілкується з нею повсякчас - на рівні серця. Ви самі переконаєтеся в цьому, прочитавши нашу з нею розмову. Пані Світлано, Ви покинули Україну 1943 року. Чи думалося Вам тоді, що то на завжди? Тоді їхало на Захід багато людей - тисячі, здебільша кіньми з возами (як і я з батьком і молодшим братом). Дорослі вважали, що гіршого від того, що вони вже пережили, мабуть, бути не може. Хіба ж дітям усе пояснювалося? А дітям кожна подорож - це ж пригоди! Ні, не думалося, що назавжди! Бо ж навіть не зналося: куди? Вже через тиждень люди сумували за домом. Сумувала і я, і чим далі, тим більше. Незручності в дорозі, непевність, невідомість давали себе знати. Але все ж людям вірилося, що згодом усе повернеться на краще для України й вони повернуться, інша думка навіть була неприпустима. їхалося в невідоме. Хоч у нас за кордоном був рідний батьків брат з родиною, який молоденьким вояком української армії опинився в Чехії. Там, грузячи вночі ван тажі на пароплави, він удень вчився в Падєбрад- ській Академії, потім одружився з дочкою про фесора Академії, киянкою. Пізніше він із роди- Світлана Кузьменко (ліворуч) гостює в Галини Кирпи у Києві.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
