Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
той факт, що пісня „Ой, у лузі червона калина похилилася....” із військом усусів 1918 року прийшла на степову козацьку землю, де свого часу було записано козацьку історичну пісню „Розлилися круті бережечки”. Степан ЧАРНЕЦЬКИЙ Ой, у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий тан, Визволяти наших українців з московських кайдан. А ми наших братів-українців визволимо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали Стрільці Українські з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та прославить по всій Україні Січових Стрільців! А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! СПІЛКУВАННЯ НА РІВНІ СЕРЦЯ Світлана Кузьменко (Грибінськ) народи лася на Чернігівщині, а середню освіту вже здобувала в Німеччині. В Канаді живе з 1948. Вона - член Національної Спілки письменників, автор понад десяти книжок. Під її пером наро джується прекрасна поезія, проза та твори й переклади англомовної літератури для дітей. Україну вона відвідала лише 1997 року, видавши тут свою поетичну збірку “Волошка в житніх полях ”. Тут, в Україні, нещодавно побачила світ і прекрасна збірка поезій її чоловіка, знаного в діяспорі поета Бориса Олександрова (1921- 1979). Одначе Україна для Світлани Кузьменко не обмежується самими відвідинами, вона спілкується з нею повсякчас - на рівні серця. Ви самі переконаєтеся в цьому, прочитавши нашу з нею розмову. Пані Світлано, Ви покинули Україну 1943 року. Чи думалося Вам тоді, що то на завжди? Тоді їхало на Захід багато людей - тисячі, здебільша кіньми з возами (як і я з батьком і молодшим братом). Дорослі вважали, що гіршого від того, що вони вже пережили, мабуть, бути не може. Хіба ж дітям усе пояснювалося? А дітям кожна подорож - це ж пригоди! Ні, не думалося, що назавжди! Бо ж навіть не зналося: куди? Вже через тиждень люди сумували за домом. Сумувала і я, і чим далі, тим більше. Незручності в дорозі, непевність, невідомість давали себе знати. Але все ж людям вірилося, що згодом усе повернеться на краще для України й вони повернуться, інша думка навіть була неприпустима. їхалося в невідоме. Хоч у нас за кордоном був рідний батьків брат з родиною, який молоденьким вояком української армії опинився в Чехії. Там, грузячи вночі ван тажі на пароплави, він удень вчився в Падєбрад- ській Академії, потім одружився з дочкою про фесора Академії, киянкою. Пізніше він із роди- Світлана Кузьменко (ліворуч) гостює в Галини Кирпи у Києві.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
