Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Поїзд мчався стрілою На призабутий Запад, А тільки пісня крилата З димом буяла, з димом вертала назад. Розвіялись мрії, рожевії Мрії мої, ах мої Та спомин про хвилі давнії, Давнії остався мені. Отже, край надихав до пісенної творчости поетів Романа Купчинського, Левка Лепкого, композитора Михайла Гайворонського, - про це вже доволі писалося, зокрема й автором цих рядків. Ті пісні на диво збереглися в пам’яті народній, переживши чужу їм владу. Проте є в історії стрілецької піснетвор- чости одна вельми цікава сторінка, яка досі була обійдена увагою дослідників. А йдеться про титульний твір українського стрілецтва, про піс ню „Ой, у лузі червона калина”, з якої ми розпочали нашу розмову. Річ у тім, що своєму народженню вона також завдячує центрально- українському степу в межиріччі Синюхи і Дніпра, подіям визвольних змагань, ось тільки в її основу лягла досить поширена в регіоні українська історична народна пісня „Розлилися круті бережечки”. Працюючи свого часу над навчальним посібником „До джерел історії краю” (1995), я звернув увагу на частотність записів цього народного твору в матеріялах фолкльорних експедицій, при тому, що в усіх відомих друкованих фолкльорних збірниках пісня представлена лише в єдиному варіянті. І запис той зроблено у 70-х роках XIX століття теж у нашому степовому краї, неподалік від Єлисавета - у селі Мар’янівка. Її текст було вміщено у збірнику „Исторические песни мало- русского народа с обьяснениями Вл. Антоно вича и М. Драгоманова” (К., 1875. - Т. 2. Випуск 1. - С. 50). Виходить, народну пісню було запи сано у місцях, де через півстоліття будуть роз квартировані Січові Стрільці, а зміст історичної пісні навдивовижу був співзвучний часові й пафосу визвольних змагань за Державність. Адже ж безіменний автор народної пісні закли кав козаків до повстання проти польського гніту, аби „свою славну Україну, / Гей, гей, та роз веселити!” Отже, історична пісня „Розлилися круті бережечки” Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, - Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Гей, гей, у Варшаву Та наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, не злиняла, Та щоб наша козацькая слава, Гей, гей, не пропала! Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, червоніла, А щоб наша козацькая слава, Гей, гей, не змарніла! Гей, у лузі червона калина, Гей, гей, похилилася; Чогось наша славна Україна, Гей, гей, засмутилася. А ми ж тую червону калину. Гей, гей, та піднімемо; А ми ж свою славну Україну, Гей, гей, та розвеселимо! Впізнали знайомі рядки із пісні „Ой у лузі червона калина”? Стараннями автора її тексту Степана Чарнецького фінальні рядки народної історичної пісні, народженої подіями Визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-54 років, органічно вплелися в чотири строфи пісні, що народилася як твір для військового хору до вистави за трагедією В. Пачовського „Сонце руїни”, що її повертав до сценічного життя 1913 року С. Чарнецький як режисер. Власне, сце нічна історія п’єси цілком виправдує плідне використання автором тексту народної пісні. А далі сталося те, на що, певно, не розраховував сам автор пісні. Вона перелилася за межі рампи сцени і фолкльоризувалася. Вже у серпні 1914 року пісню підхопили січові стрільці. Звідтоді з’явилося чимало її редакцій, вона стала гимном Українського січового стрілецтва. Лейтмотив історичної пісні став рефреном кожної строфи пісні січової: „А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо”. Так народна пісня отримала нове дихання у пісні, що стала однією з улюблених в українському суспільстві, мимоволі засвідчивши історичну спадковість поколінь Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Симона Петлюри. І глибоко символічним мені бачиться Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
