Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Євгенія ЛЕЩУК В НОВОРІЧНУ НІЧ Куди відходиш ти від мене, Роче, Чи в ніч, чи в день, чи в те зоряне небо? Мов з рідним розставатися не хочу - Я так привикла за цей час до тебе. У мене ще лишилось стільки справ, Я маю ще багато так зробити: Знайти «Росинку» серед буйних трав, Залікувати серденько розбите. Розвіяти, мов хмари, самоту, Поцілувати білий квіт калини, Зігріти своїм серцем сироту, Полікувати ще одну людину. Чого ж ти відступаєшся тайком До вічності, як до грізної ночі? Не хочу я лишитись боржником В тебе, суворий, але добрий, Роче! Мені ж ти стільки всього дарував, Стільки тепла принесли твої руки, До праці на сопілці пригравав, Хоч в музиці бриніли щастя й муки. Ти гартував мене на ста своїх вогнях, Вітрами гнув, немов билинку в полі, Та освятив надію в моїх днях, Тому я вдячна і Тобі, і Долі. Ти крила дав, як тільки-но прийшов, Та не уміла ними я летіти. І за тобою мчалась стрімголов, Тому й не встигла за усе сплатити. Не встигла я сплатити солов’ям, Не встигла усміхнутися лілеї, Не встигла поклонитися гаям, Що мене вчили музики своєї. Та все понесли вдалеч журавлі, Одні, немов якісь шалені коні, Тобі я дякую за зморшку на чолі, І срібло те, що ти сипнув на скроні. За ту любов, що наче мак цвіла, За ту розлуку, що гірка, як трунок... За все я вдячна, Роче, бо жила! А це мені найбільший подарунок! Євгенія Лещук * * * А як почне в моїм житті смеркати І за межу останню відійду, - Я все-таки, щоб людям помагати, Цілющою травинкою зійду... Євген СВЕРСТЮК її ЛЮБЛЯТЬ І ПОДИВЛЯЮТЬ Хто така Євгенія Лещук? Сказати поетка, авторка численних поетичних збірок - того мало. Доповнити, що лікарка, кандидат медич них наук - це, по суті, мало додає. Навіть підкреслення того, що численні пісні, до яких вона складала слова і музику, не вимальовує образу. Таких обдарованих людей нині немало. Мабуть, найповніше відчувають феномен Євгенії Лещук діти і молодь. Відчувають з за тамованим подихом і зачарованим поглядом, коли вона виступає, як живий свідок героїчної леґенди повсталої Волині. Це щось схоже на “Забуті слова” Лесі Українки. В усій її істоті аж світиться легенда краю, побаченого великими голубими очима дівчинки-підлітка. Дивно, як увесь цей світ уцілів у серці під кригою чоти
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
