Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
В. Січинський висловився про скульптуру: “В таких працях, як “Змагунка”, “Чорнош- лишник”, “Летунська катастрофа”, досягнено одного з найтяжчих завдань вільної, статуарної різьби - не фіксувати одної якоїсь точки погляду глядача, позбутися так званої фронтальности фігур, але скомпонувати фігуру так, щоб кожна точка погляду глядача була однаково добра, щоб різьбу можна було оглядати зі всіх боків і щоб з кожного боку ця різьба давала потрібне, одна кове враження, та однаково добре передавала характер, ідею і форми постаті”. Про інші ділянки писала сама Оксана Ля туринська: “... лялькарство, писанкарство, кераміка, хоч і не належать до монументального та чистого мистецтва, можуть мати свої мис тецькі осяги і не треба їх недооцінювати”. З Оксаною Лятуринською я переписува лася доволі тривалий час. У Торонті розпов сюджувала її писанки та книжки. В одному з листів до мене О. Лятуринська 1965 р. написала: “Я не знаю, чи ще колись візьмуся за писанки, хоч тягне. Я люблю писанку і взялася, щоб врятувати її від зведення на пусту декорацію та техніку...”. Оксана Лятуринська помалу повертається в Україну. 2002 р. Гаврило і Валентина Черни- хівські видали працю “Оксана Лятуринська”, яка знайомить читача України з невідомою доне давна небуденною жінкою. А мені пригадується літо 1988 p., як я зі своїми синами їхала автом з Польщі в Україну. На кордоні нас тримали понад дві години. Все порозкривали та розглядали до ниточки. Мо лодий військовик з кількома зірочками взяв у руки “Великодній передзвін”, який ми везли приятельці Оксани д-р Л. Красовській. Довго- довго здивовано перегортав сторінки, тримаючи книжку як дорогоцінний скарб. Врешті запитав гарною українською мовою: “Хто ж то є Оксана Лятуринська? Де вона живе?”... і пустив нас нарешті через кордон. Чи це був перший “в’їзд” Оксани Ляту ринської в Україну? Київ, Аскольдова Могила. Місце поховання героїв Крут. (До завершення реконструкції) Волошки, волошки, волошки в житах, їх стільки, їх стільки, їх стільки, аж страх. І там на долині, і там на горбі, такі темносині, такі голубі. Чому ж то їх стільки, чому ж то аж страх, чому ж то волошки цей рік у житах? От, кажуть, торік полягли юнаки, такі ясноокі і гарні такі. Навіщо ішли й полягли осьде тут? Чому так яскраво волошки цвітуть? Чи хочуть сказати в рясному цвіту про тугу велику про ясну мету? Не рвіть, ви сестрички, волошок не рвіть і черевичком, бува, не стопчіть! Не рвіть їх, сестрички, бо жаль мені так: це може волошкою глянув юнак. Оксана ЛЯТУРИНСЬКА Хутір „Ліс" 1919 р. Зі збірки „Веселка”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
