Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
джений до смертної кари. Клопотання про помилування, написане Надією (згодом вона докоряла собі за те клопотання), скоротило її вирок до 8 років, а чоловіка - замість смертної кари чекала довічна каторга, яку скоротить дочасна смерть у Харківській тюрмі. У карійській жіночій каторжній тюрмі Надія почула розповідь про долю однієї із ув’язнених, яку за те, що не встала, коли тюрму відвідував генерал-губернатор Корф, було поби то та на одинадцять місяців закрито до карцера. Жінки політичної в’язниці добивалися, щоб комендант їхньої тюрми Масюков, який був ініціятором такого принизливого покарання жін ки, залишив посаду. Аби змусити його зректися посади, жінки політкаторжанки двічі вдалися до голодування, але обіцянки піти у відставку Масюков не виконав. Тоді Надія Сигида попро сила Масюкова прийняти її. Ось як розповідає про це прийняття Павло Грабовський у статті „Надія Костева Сигида” (1890): „Ранком 31 августа встала скоренько, убралася в чорний одяг і сіла читати Успенського; тут явилися жан дарми від коменданта за нею. Похапцем одяг лася і, сказавши до всіх: „Прощавайте”, шви денько вийшла. Чи треба казати, що сталось? Вона вдарила в лице Масюкова (да будет він прокляті). Її перевели в кримінальну тюрму і посадили самотою, туди ж згодом перевезли ще трьох товаришок: Калюжну, Ковалевську та Смирницьку”. Павло Грабовський у своїй статті- спомині наводить цитати з листа Надії до „близьких людей”, певно, до самого автора, написаного за два тижні до смерті: „...Своєю пощочиною я виплатила образу, - дала знати, що здирства та знущання з себе ми не допустимо... Тож будьте відважні, любіть з повної душі всіх, всіх людей, любіть правду та добро!”. У кримінальній тюрмі Надія відразу ж оголосила голодування. Довідавшись, що стало ся в карійській в’язниці, генерал-губернатор Корф наказав покарати Сигиду сотнею ударів різками. Незважаючи на те, що лікар відмовляв від такої екзекуції, зважаючи на поганий стан здоров’я Надії, знайшлися охочі виконати при пис генерал-губернатора. Непритомну Надію принесли до камери, де вона й померла. Її подруги Калюжна, Ковалевська та Смирницька теж померли, вживши отрути. „Не в обіймах рідні, У покійній труні Ти, голубко моя, опочила” - писав Павло Грабовський у вірші „Тужба”. А від катових рук Серед пекла та мук, Всі пригоди життя покінчила. Разом промінь загас... Задаремно в той час Викликала ти неньку до себе... Висла пітьма німа... Ти була не сама, - Три сестри помирали край тебе... Павло Грабовський згадує у статті, що приклад трьох жінок підтримали кілька чоло віків. Насправді бунт чоловіків-політв’язнів, розбуджених протестним вчинком Надії, був масовим. Про це розповідав вже Іван Франко, який поряд зі згаданою статтею Грабовського, друкованою на сторінках журналу „Житє і слово” (1895), вмістив і свої „Поправки й додатки до споминів про Н. К. Сигиду”. Зокрема він інформував читача: „ Отже, швидко після геройського вчинку Сигиди Корф, розлючений на політичних, велів їм заявити, що коли від тепер хто з них провинуватиться таким чином, за який звичайних каторжників карають різками, то й їх будуть сікти. Політичні тут же, коли їм було прочитано сю загрозу, заявили комендантові, що коли начальство одного з них висіче, всі вони заподіють собі смерть... А скоро про смерть тих чотирьох дійшла відомість до політичної мужеської тюрми, всі мужчини так само, сповняючи давнішу заяву, зажили отрути. Та начальство, бачучи, що ті три разом з Сигидою померли від отрути, і чуючи, що всі політичні разом занедужали і харчать, догадалися, що і вони потруїлися, і кинулися їх рятувати. їм силоміць позадавали антипод, і, крім двох, зга даних у споминах, вони вернули до здоров’я”. Трагічна смерть Надії глибоко вразила українського поета. „Мов ангел, сяла предо мною, Неначе квітонька цвіла, Моєю зорею ясною, Моєю музою була!”, - напише зго дом Павло Грабовський. Варто зазначити, що у першій поетовій збірці „Пролісок” (1894) зібра но чимало поезій присвячений Надії Сигиді. Власне й розпочинає книгу поезія „Присвята”, нагадуючи читачеві, що ця збірка віршів адре сована „До моєї покійної сестроньки Надії”: Як побожну данину Найсвятішої любови, 4 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
